Чия земля? Губського!!!

Чия земля? Губського!!!

Олег Ганський

Земельна мафія: депутати-БЮТівці Богдан Губський, Сергій Осика, Валерій Писаренко, Ігор Савченко, Уляна Мостіпан через підставні фірми та підставних осіб пограбували українських селян на мільярди доларів

Менш як за місяць, рівно о нуль годин нуль хвилин новорічної ночі, має бути скасовано мораторій на продаж сільськогосподарських земель. Теоретично. Бо хоча заборона відчужувати паї діє тільки до 1 січня 2009 року, а Верховна Рада не зробила жодного кроку, аби організувати легальний ринок землі, жоден з аналітиків не сумнівається, що нардепи неодмінно зберуться у сесійній залі і продовжать заборону ще на рік. А потім ще і ще. Причина цьому — надто вагома: мораторій є чудовим прикриттям для земельного «дерибану». За існуючої системи влади верхівкою цього масштабного розкрадання були і залишаються люди, наділені владними повноваженнями. Тобто, ті ж самі народні депутати — переважно від більшості.

Жертвами ж мораторію та його прямим наслідком — земельного «дерибану» — стають пересічні українці, не надто обізнані в юридичних нюансах селяни, у яких нині за безцінь скуповують паї. Часто при цьому не гребуючи звичайним обманом. Прикмета нинішнього дня — обабіч доріг та біля державних установ можна побачити численні пікети обдурених мешканців сіл, які вимагають повернути їм землю, вкрадену мафіозі з депутатськими значками на лацканах.

Землю під Кільцевою «роздерибанили» заздалегідь

До «України молодої» потрапили дуже цікаві документи, які дають змогу простежити весь ланцюжок, за яким сільськогосподарська земля в обхід державної заборони легко й невимушено переходить від селян до цілком конкретних політиків із дуже реальних та відомих усій країні фракцій. У схемі задіяні народні депутати, їхні помічники, місцева влада, високопосадовці, часто представники міліції та прокуратури, і неодмінно — судді. Деяких служителів Феміди, які роздавали землю особливо завзято, нині розшукують правоохоронні органи. Так, з листопада 2007 року на робочому місці місяцями не з’являвся суддя Бориспільського міськрайсуду Н. Корнієць, який причетний до розкрадання земель у селах Княжичі та Зазим’я, що у Броварському районі — дуже близько до столиці.

За підрахунками консалтингової компанії DLL Top Consulting Ukraine, за чотири роки в Україні пішло «наліво» п’ять мільйонів (!) гектарів сільськогосподарської землі. У людей просто брутально вкрали землю, або ж вони продали свої наділи за копійки, і коли мораторій скасують, вони залишаться ні з чим. А ділки, що встигли придбати цю землю, отримають мільярдні прибутки.

Про боротьбу із земельною мафією ми чуємо вже кілька років поспіль. Втім жодного результату це протистояння поки не принесло. І добитися результату майже неможливо, — стверджують добре інформовані фахівці. Хоча би тому, що мафія вже давно проникла у ряди тих, хто має з нею боротися.

Найдорожча, а значить найпривабливіша, в Україні земля розташована на Київщині та у південних районах Криму. Тож і активність земельних мафіозі там вища, і більші суми фігурують на «чорному» ринку. Одним із «топових» об’єктів Київської області невдовзі має стати нова Велика кільцева дорога навколо столиці. За існуючим законодавством, держава викуповуватиме землю, на якій споруджуватимуть інфраструктурні об’єкти. Отже вартість ділянок біля дороги одразу різко зросте. А якщо сьогодні купити ці наділи за безцінь, а завтра вигідно продати, можна заробити шалені кошти. Вже нині, як повідомляють наші джерела в правоохоронних органах, тільки одна група, очолювана народним депутатом України від БЮТ Богданом Губським, незаконним шляхом придбала понад 30 тисяч гектарів «прикиївської» землі! До складу цього «клубу шанувальників селянських наділів» входять також народні депутати Сергій Осика, Валерій Писаренко, Ігор Савченко, Уляна Мостіпан та інші. За експертними оцінками, у разі скасування мораторію ці народні обранці зароблять щонайменше 10 мільярдів доларів.

Правоохоронці «не бачать» криміналу

Політичні реалії в Україні такі, що жодну незаконну оборудку неможливо здійснити без допомоги влади. Тож земельним «дерибаном» у регіонах з успіхом займаються тільки ті політичні сили, які сформували більшість в органах місцевої влади. На Київщині, якщо згадати результати останніх виборів, лідирує БЮТ.

«Захисники народу», у свою чергу, підкуповують суддів, нотаріусів, працівників прокуратури. Тільки через одного приватного нотаріуса Броварів пана Бурлаку було зареєстровано понад сто (!) незаконних договорів купівлі–продажу та дарування земельних ділянок загальною площею понад 300 гектарів. Незважаючи на те, що нотаріус упродовж тривалого часу порушував закон, правоохоронці старанно закривали очі на його діяльність. Скажімо, чомусь предметом ретельної перевірки не стали численні факти, коли за договорами дарування однією стороною виступає дружина голови фракції БЮТ в районній раді, а другою стороною — підприємство «Девелопмент Інвест», засновником якого є В’ячеслав Філоненко, помічник–консультант народного депутата України Ігоря Савченка. Також, як ви здогадалися, представника фракції БЮТ. Цікавий нюанс: до обрання депутатом пан Савченко очолював Київський науково–дослідний інститут землеустрою. Саме через цю установу й проходили незаконні оборудки з землею.

Дивним є і такий факт: ще 20 вересня 2007 року управління СБУ у Київській області направило до обласної прокуратури матеріали про цю земельну аферу. Проте люди в прокурорських мундирах чомусь відмовили у порушенні кримінальної справи. Міцно «спить» і МВС. Незважаючи на численні заяви та звернення громадян про порушення земельного законодавства, жодного порушника не було притягнуто до кримінальної відповідальності. Гучні справи про самозахвати землі повільно розсипаються — без зібраних доказів вини, проведення слідчих дій, без передачі їх до суду.

Методів, аби незаконно заволодіти земельною ділянкою, є декілька. Найпоширеніший з них — боргові розписки. Тобто «покупець» і «продавець» укладають договір, що буцімто селянин узяв у борг певну суму грошей. Минає час, і боржник відмовляється повертати кошти. Тоді позичальник звертається до суду, а підкуплені люди в мантіях ухвалюють рішення про примусове відчуження земельних ділянок. Селяни, як правило, про такі рішення не знають і в судових засіданнях участі не беруть.

У розпорядженні «України молодої» є копії документів, які дають змогу простежити, як вітчизняні судді позбавляють українських селян їх­ньої споконвічної землі. Так, 27 жовтня минулого року до Бориспільського міськрайонного суду надійшов позов товариства «Девелопмент–Технологія» до громадянина Олега Б. Пан Б., стверджує позивач, позичив у «Девелопмент–Технології» 220 тисяч гривень. І вчасно не повернув цю круглу суму, посилаючись, що з грошима у громадянина Б. раптом стало доволі сутужно. Але, на щастя для товариства з милозвучною закордонною назвою, «цілком випадково» у власності громадянина Б. числилися аж 33 (!) земельні ділянки загальною площею — 32,842 гектара. І не абиде, а у межах Зазимської сільради — місцині за кілька кілометрів від Києва, де нині активно споруджує свої котеджі нова українська політична еліта.

Тому «Девелопмент–Технологія» у прохальній частині позову, який розглядав «чесний і безпристрасний» суддя, зазначило: забрати у безвідповідального Б. його гектари. Аргументація у позовній заяві була викладена так: якщо суд задовольнить позов стягненням грошових коштів, то це рішення залишиться без виконання, а права бідолашного товариства — незахищеними. Водночас представник комерційної структури просив суддю не тільки виконати його прохання, а й укласти спеціальну ухвалу, якою... заборонити компетентним державним органам відмовляти «Девелопмент–Технології» у виготовленні державних актів на право приватної власності на земельні ділянки. Щоб одним пострілом вбити одразу всіх навколишніх зайців!

Відповідач, ясна річ, на судове засідання не з’явився. Але надав заяву, в якій з усіми претензіями до нього погодився. Незалежна гілка влади в особі судді І. Бондаренка, заслухавши аргументи серйозної фірми, дійшла до єдиного «правильного» рішення — позов комерсантів задовольнити у повному обсязі. Тим паче що вартість усіх 33 гектарів навколостоличної землі становить усього лише трохи більше 170 тисяч гривень — навіть менше, ніж борг відповідача. Разом із передачею земельки у турботливо підставлені руки «Девелопмент–Технології» суд своєю ухвалою заборонив Броварському районному відділу земельних ресурсів, Київському обласному управлінню земельних ресурсів, Броварській районній державній адміністрації, а також цілій низці державних органів відмовляти новим власникам у безперешкодному оформленні всіх необхідних паперів.

Звичайно ж, ніхто із перерахованих служб проти волі високого суду не пішов, і всі папери на 33 гектари у мальовничому місці опинилися в руках фірми, яка зуміла так вдало позичити гроші. Але потім ми з’ясували, що того осіннього дня старанний суддя Бондаренко не обмежився тільки забиранням землі в окремо взятого громадянина Б. Оскільки робочий час пан Бондаренко звик використовувати якомога раціональніше, він розглянув ще одну претензію «Девелопмент–Технології». Цього разу — до громадянки Софії Л. Ця жінка, як виявилося, також не пішла позичати гроші до банку, а звернулася, мабуть за прикладом Олега Б., до комерційної структури «Девелопмент–Технологія». Позичала, щоправда, менше — всього лише 15 тисяч гривень. Воно й не дивно, адже землі вона мала всього лише 2,3 гектара. Експерти оцінили такі наділи поблизу столиці смішною сумою — 12 тисяч гривень. За цінами минулого року, за такі гроші у Броварському районі важко було придбати добротну собачу будку у найвіддаленішому селі.

Софія Л. на засідання також не з’явилася і також попросила справедливого суддю Бондаренка з’ясувати стосунки без неї. І він знову ж таки ухвалив єдино правильне рішення — віддати «Девелопмент–Технології» всю землю боржниці, до останньої грудки. І також суворо заборонив усім державим структурам не давати якогось папірця фірмі, яка так щедро позичає гроші всім охочим власникам паїв. У тому, що два рішення були написані «під копірку» і змінювали у них тільки розміри ділянок та їхні кадастрові номери, немає жодних сумнівів. Помилка у слові: «жотня» замість «жовтня» повторюється в обох документах.

...Кореспондентові «УМ», зворушеному тим, як незвичайно вигідно деякі комерційні структури позичають гроші «правильним» людям, закортіло одразу ж навести довідки про кмітливу «Девелопмент–Технологію». Можливо, навіть перейняти передовий досвід. Нам удалося знайти реєстраційні документи товариства, з яких випливало, що фірму створили... рівно за два тижні перед тим, як вона почала щедро обдаровувати грішми власників недооцінених чорноземів. Найімовірніше, що саме для цього й створили. А одним із двох співзасновників товариства є помічник депутата–БЮТівця В’ячеслав Філоненко.

Купити землю під Кільцевою! Рентабельність — сотні відсотків

Описана тут схема відбирання землі у селян суперечить чинному законодавству України. Саме таке повідомлення ще торік розіслав своїм інструктивним листом Верховний Суд України. Цей лист–роз’яснення обов’язковий до виконання усіма судами нижчих інстанцій. Але навіщо суддям виконувати інструкції свого керівництва, якщо вони мають переконливі аргументи інших впливових осіб у вигляді грошових знаків? Правил гри, що їх запровадила так звана «група Губського», дотримувалися й інші судді. Часто люди, які буцімто писали боргові розписки, навіть не відали, що вони комусь заборгували. Ділки, яких прикривали високопоставлені депутати, фальсифікували ці розписки, суди виносили «правильні» ухвали, а представники влади на місцях примусово відчужували земельні ділянки. Так, пан Губський через підставних осіб в обхід мораторію скупив понад півтори тисячі гектарів землі в понад 300 мешканців сіл Зазим’я та Княжичі Броварського району. «Супровід» забезпечували судді Микола Корнієць, Микола Луценко та голова земельної комісії Броварської міської ради пан Піддубняк. Нині цих суддів звинувачують у шахрайстві, але прокуратура незбагненним чином не квапиться з розслідуванням цих справ.

Тижнем пізніше, ніж Бориспільський суд вилучив 35 гектарів землі у Олега Б. та Софії Л., він провів таку ж саму процедуру з ще 143 (!) ділянками. Внаслідок цього новітні земельні нувориші — ця ж сама фірма «Девелопмент–Технологія», а також «Біт–інвест», «Інвестбуд–систем» — стали власниками ще 170 гектарів землі. Фізичні особи за допомогою суддів викупили у мешканців Крушинської сільської ради Васильківського району паї площею 130 гектарів. Потім їх буде оформлено на підконтрольні відомому депутату фірми «Алакор Іновейшн», «Лімаксо Іновейшн», «Маказин сорт». Головна особливість цих ділянок у тому, що ними має пройти Велика кільцева дорога.

Але й це ще далеко не все. Богдан Губський активно лобіював питання про винесення на сесію Київської обласної ради питання про розширення меж села Гнідин — із 300 до 800 гектарів. Така турбота нардепа про скромний населений пункт викликана однією причиною — скупити їхні земельні ділянки. Аби не мозолити суддям очі назвами одних і тих самих фірм, які щедро зичать гроші, у Гнідині землю скуповувало спільне українсько–американське підприємство «МТН».

Торік підконтрольні політикові — любителю земельного питання — 84 садові товариства раптом отримали 70 гектарів лісів у межах Бобрицької сільської ради Києво–Святошинського району. З використанням тіньових схем скуплено близько 200 гектарів паїв у мешканців сіл Озерна, Луб’янка та Блискавиця Києво–Святошинського району. Ви будете здивовані, але там також пройде Велика кільцева. Нова дорога проляже й на території Княжицької сільської ради. Там комерційні структури пана Губського планують оформити тривалу оренду 200 гектарів (!) землі. Ще недавно в процесі «придбання» перебували 74 гектари в межах Погребської сільської ради та 28 — Зазимської.

Блакитна мрія Богдана Губського — заволодіти «золотими» 80 гектарами земельки поблизу міста Українка Обухівського району. Саме тут має бути збудовано новий міст через Дніпро і також... пройде нова Кільцева дорога. Ласий шматок землі донедавна належав Канівському рибоводному господарству, а потім перейшов у розпорядження міської ради Українки. Міський голова Павло Козирєв, рада міста Українки відчувають постійний тиск з боку лобістів Губського, аби цю ділянку виставили на земельний «аукціон» — у якому братимуть участь лише підконтрольні нардепу від БЮТ комерційні структури. Пан Губський через своїх довірених осіб намагався отримати дозвіл на викуп п’яти гектарів землі спортивного табору «Аіст», що є комунальною власністю, — у районі села Плюти, яке давно вже завоювало собі імідж «царського села». До речі, рік тому завдяки своїм зв’язкам з обласними чиновниками, до сфери впливу Богдана Губського відвели 70 гектарів лісу в адміністративних межах цієї ж Української міської ради.

Але ж не тільки турботами про землі в районі Кільцевої дороги має жити народний депутат! Мабуть, так подумав у вільний від роботи час Богдан Губський. І домігся, аби на його 21 садове товариство виділили 40 гектарів земель у прибережній охоронній смузі (!) Київського водосховища — на території Хотянівської, Лебедівської, Осещинської сільських рад. Нині у цих мальовничих місцях активно будують котеджні містечка. І жодна криза не стала їм на заваді. На півночі області до сфери інтересів депутата від БЮТ належать землі Іванківського району — ті, що розміщені вздовж річки Тетерів. Не багато не мало, а 200 гектарів! Заодно викуплено територію колишніх баз відпочинку — 40 гектарів лісового фонду — в межах Блідчанської сільської ради.

...Вітчизняні державні мужі з року в рік старанно відкладають створення правових умов для цивілізованого формування ринку землі. «Тіньовий» ринок успішно використовує ці проблеми й працює на повну потужність, збагачуючи своїх покровителів, ідейних та фінансових натхненників. Такі оборудки чудово виконують ще одну місію — фінансують виборчі перегони тих чи інших політичних сил. Така практика — скупити сільськогосподарську ділянку за символічною ціною, змінити цільове використання «під будівництво», збудувати і продати котеджне містечко за ринковою ціною — вже повним ходом діє в Україні. Рентабельність її — сотні відсотків! А потім шалені гроші, відібрані у фактично безправних селян, потрапляють «нагору» — до політиків, які своїми мандатами прикривають беззаконня. За ці кошти слуги народу регулярно їздять засмагати в екзотичні країни, купують дорогі автомобілі та розкішні деталі гардеробу. А також фінансують свою виборчу кампанію — аби й надалі залишитися при владі. І «запускати машинку для заробляння грошей» на друге коло. Слава Богу, чорноземи в Україні родючі, а розкрадати їх можна ще кілька років.

Україна Молода, № 227 за 02.12.2008

Так ви кажете, що є депутатом, а не бандитом?

БЮТівця Губського допитували слідчі Генпрокуратури, свої контакти з «бандою Капітошки» він заперечує

Богдан Переяславець

Нагадаємо нашим читачам, що ще 16 грудня близько 11.00 Генпрокурор Олександр Медведько направив до ВР подання про надання згоди на позбавлення недоторканності та арешт депутата від БЮТ Богдана Губського. Але вже за кілька годин керманич Генпрокуратури відкликав подання після жорсткої розмови з Прем’єром Юлією Тимошенко, яка стала на захист одіозного БЮТівця. Втім подання не було якимось «фантомом», його бачили як працівники апарату ВР, так і окремі нардепи. Так, депутат від БЮТ Григорій Омельченко ще тоді не лише надав «УМ» копію подання Генпрокурора, а й направив на ім’я Медведька депутатський запит, у якому цікавився причинами відкликання подання, просив повідомити, чи зверталася до нього Тимошенко з проханням залишити Губського у спокої тощо. Усі ці документи «УМ» оприлюднювала протягом грудня 2008 року, включно із повним текстом подання органу досудового слідства на п’яти аркушах. Цей додаток підготував слідчий з особливо важливих справ ГПУ Дмитро Павлюк, його підтримав власним автографом і Генпрокурор. Завдяки цим документам читачі мали змогу зробити власні висновки про те, у чому саме слідчі підозрюють нардепа Богдана Губського і чому хочуть його заарештувати. Але...

...Минув час, і на Різницькій таки сподобилися на відповідь депутату Омельченку. Щоправда, відповідати на «слизькі» для себе запитання особисто Генпрокурор не забажав. Відповідь підготував його заступник Ренат Кузьмін, чий підпис стоїть на відповіді Омельченку, дата — 29 грудня 2008 року, але зрозуміло, що на свята цей лист десь затримався. Копію цього «видатного» документа нардеп надав «Україні молодій».

Із тексту стає зрозумілим, що керівництво Генпрокуратури вирішило не пояснювати громадськості свою «страусячу» позицію щодо відкликаного подання, як до цього Різницьку закликала «УМ» ще 19 грудня 2008 року. Щоб уникнути відповідей на неприємні запитання з депутатського звернення Григорія Омельченка, тут вирішили усе заперечувати. Не було подання на арешт Губського — і крапка. «Подання органу досудового слідства про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт Губського Б. В. до Верховної Ради не вносились», — пише пан Кузьмін й інформує про порушену проти банди Капітонова кримінальну справу, яка уславилася низкою рейдерських штурмів, у тому числі й на Києво–Святошинське райуправління земельних ресурсів.

Але про зв’язки «Капітошки» та його поплічників із депутатом Губським — жодного слова. Мовляв, «окремі особи, допитані у справі», наголосили про можливу причетність до цих злочинів народного депутата Губського Б. В.», але ці доводи ще перевіряються. Даруйте, а як же тоді посилання слідчих у поданні на покази допитаних поплічників Капітонова — Зайцева та Пластівця? А як же відомості, отримані від мобільних операторів, які засвідчують, що саме Губський телефонував окремим рейдерам під час штурму, а також своїм опонентам, які звинувачують його у тиску та залякуваннях?

Вочевидь на даному етапі слідство зосередилося на показах самого БЮТівця Губського, адже одним з аргументів слідства на момент подання про його арешт було й те, що депутат ігнорує усі виклики слідчих, прикриваючись мандатом. За даними «УМ», саме те, що недоторканний Губський таки поп’є чаю зі слідчими, і було одним з аргументів Прем’єрки для відкликання Медведьком подання про його арешт із ВР. І відповідь Кузьміна опосередковано підтверджує ймовірність таких домовленостей між керманичами уряду та Генпрокуратури.

«Сам Губський Б. В. на допитах заперечує свою причетність до вчинення будь–яких злочинів», — зазначає заступник Генпрокурора. Отже, земельного латифундиста від БЮТ таки допитували, і не раз. Проте, який сенс у таких допитах, коли він усе заперечує? Принаймні той же слідчий Павлюк у грудневому поданні до ВР зазначав, що Губський «намагається уникнути відповідальності та перешкодити встановленню істини у справі». Отже, «єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну його поведінку під час досудового слідства, а також судового розгляду справи, є арешт».

Але з арештом не склалося. Від пана Кузьміна дізнаємося, що досудове слідство триває, а його хід — на постійному контролі керівництва Генпрокуратури. Лишається сподіватися, що Різницька не засвідчить учергове власну «безхребетність» і не спустить резонансну справу «на гальмах».

Україна Молода, № 008 за 17.01.2009

Як Богдан бандитів на штурм посилав

За що Генпрокуратура «притягує» депутата–БЮТівця Губського

Нагадаємо, що 16 грудня Генпрокурор Олександр Медведько направив своє подання на арешт нардепа Богдана Губського до апарату ВР, але вже під вечір того ж дня спішно відкликав його. Із власних джерел «УМ» дізналася, що сталося це після жорсткої розмови Прем’єр–міністра Юлії Тимошенко з паном Медведьком, яка стала на захист одіозного БЮТівця. Відтак пан Губський поки що уник розгляду питання про позбавлення його депутатського імунітету і відповідно арешту. Як ми повідомляли, інший БЮТівець — Григорій Омельченко — не лише надав «УМ» копію подання Генпрокурора, а й направив на ім’я Медведька депутатський запит, у якому цікавиться причинами відкликання подання, просить повідомити, чи зверталася до нього Тимошенко з проханням залишити Губського у спокої тощо. Минулої п’ятниці цей запит Омельченка зачитав у парламенті голова ВР Володимир Литвин.

Натомість «УМ» після публікації самого подання Генпрокурора нині оприлюднює, що називається, «без купюр», ще й додаток до нього: повний текст подання органу досудового слідства на п’яти аркушах. Додаток підготував слідчий з особливо важливих справ ГПУ Дмитро Павлюк, його підтримав власним автографом і Генпрокурор. Із цих матеріалів копії, наданої нам депутатом Омельченком, читачі самі можуть зробити висновок про те, у чому саме слідчі підозрюють нардепа Богдана Губського і чому хочуть його заарештувати.

Україна Молода, № 242 за 23.12.2008

Від «Зайця» — до депутатів

Печерська Феміда відправила до СІЗО одного з учасників банди «Капітошки», через якого слідчі хочуть вийти на покровителів рейдерів із фракцій БЮТ та ПР

Богдан Переяславець. Іван Леонов

«УМ» нещодавно повідомляла, про викриття правоохоронцями банди «Капітошки», яка займалася здирництвом та рейдерством. Позавчора Печерський райсуд Києва обрав запобіжний захід у вигляді утримання під вартою одному з учасників цієї банди 40–річному Валерію Зайцеву («Зайцю»). До того ж Феміда відмовила у задоволенні клопотання адвокатів про звільнення затриманого під заставу в розмірі 140 тисяч гривень. Коли суддя Світлана Волкова читала рішення, «Заєць» помітно нер­вував, натомість один з адвокатів, який у тісному кабінеті №13 зазирнув у ще не прочитану сторінку з рішенням суду, прошепотів колезі: «Клієнта закрили». Витягнути його на підписку про невиїзд не вдалося.

Дострибався

У ході засідання з’ясувалося, що колишнього «убозівця» Зайцева затримали 24 жовтня бійці спецпідрозділу ГУБОЗ «Сокіл» на трасі «Одеса–Київ». Операція відбулася блискавично, тому «Заєць» не встиг учинити опір та скористатися своїм пістолетом «Форт». Затриманий, якого правоохоронці вважають правою рукою «Капітошки» (лідер банди 43–річний Олександр Капітонов та ще троє активних членів наразі перебувають у розшуку) відтепер даватиме свідчення в Лук’янівському СІЗО №13.

Протягом десяти днів після затримання підозрюваний Зайцев своєї вини так і не визнав, ще й скаржився судді на здоров’я та правоохоронців: мовляв, погрожують кинути мене, екс–міліціонера в камери до кримінальників, туберкульозників, наркоманів тощо. За його словами, йому нібито обіцяють сумну долю лідера банди «перевертнів» Гончарова (помер під час слідства), якщо він не дасть потрібних свідчень. Утім, суддю Волкову слова «Зайця» та його адвокатів не розчулили. Тим більше, що слідчі прокуратури надали переконливі докази того, що якщо «Зайця» відпустити — кинеться в біга.

За словами слідчих, роль «Зайця» в банді «Капітошки» зводилася до командування «штурмовиками». Колишній спецназівець заснував охоронну фірму «Чикаго–експрес», через яку міг легально набирати псевдоохоронців і забезпечувати їх усім необхідним — бандити йшли на «справу» із битками та щитами, «стволами» під гуму, у бронежилетах і навіть шоломах. «Зайцев та двоє поплічників — Галицький та Пластовець безпо­середньо керували молодиками під час штурмів, — зазначив «УМ» слідчий в особливо важливих справах Генпрокуратури Дмитро Павлій. — На рахунку банди лише за два останні роки захоплення Кременчуцького сталеливарного заводу, «Черкасигазу», управління земельних ресурсів Києво–Святошинського району, неодноразові штурми столичного торговельного комплексу «Веста» й навіть порту Южний на Одещині!»

«Капітошка» тут і там...

Захоплені підприємства рейдери утримували як кілька годин, так і днів та тижнів, звільняти ж їх доводилося міліції. Вершина нахабства: утримуючи оборону в порту Южний у квітні 2008 року, вони закидали правоохоронців «коктейлями Молотова»! Схема захоплення була стандартною: на обраному прибутковому підприємстві штучно створювався майновий спір, у тому числі через рішення окремих судів, а далі — напад, у якому в різних випадках брало участь від п’ятидесяти до чотирьохсот бійців! У справжніх власників здирники вимагали майно, гроші або майнові права за припинення нападів. Одну лише столичну «Весту» вони штурмували кілька разів.

Наразі проти зловмисників ГПУ порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.279 КК (захоплення транспортного підприємства, установи або організації), ч. 4 ст. 189 (вимагання), ч. 2 ст. 129 (погроза вбивством), 257 (бандитизм). Утім, як стало відомо «УМ» із власних джерел у Генпрокуратурі та МВС, слідчі вже тричі викликали у ролі свідка по іншій «рейдерській» справі нардепа від БЮТ Богдана Губського.

При цьому наші різні джерела кажуть одне: різниця між справою «Капітошки» та тією справою, де фігурує свідок Губський, невелика — в обох випадках йдеться про напади на одні і ті ж самі підприємства, оборудки із землею на Київщині, Черкащині тощо. «Бютівець» поки що виклики слідчих ігнорує, прикрившись депутатською недоторканністю, натомість на вулиці Борисоглібській, де знаходиться слідчий Главк ГПУ, йому настирливо передають привіт і сподіваються на зустріч. Слідчі не виключають, що у майбутньому обидві справи будуть об’єднані в одне провадження.

У майбутньому як свідка можуть викликати й іншого депутата, але з Партії регіонів — Олександра Єдіна. Мовляв, два депутати з ворогуючих фракцій БЮТ і ПР мають чимало спільного (разом після Майдану вони ввійшли в БЮТ, от тільки Губський там лишився, а Єдін перебіг до «регіонів»). А ще «бютівець» та «регіонал» могли б дещо розповісти про вищезгадані підприємства у Кременчуці, Черкасах, Києві та на Одещині. А може, навіть підказали б слідчим, де шукати «Капітошку», адже на дверях столичного офісу втікача на Шота Руставелі, 16 досі висить табличка «Приймальня депутата О.Єдіна». Цікаво, що Капітонов досі офіційно числиться помічником цього нардепа, а за даними слідства, саме у цій будівлі на четвертому поверсі у власному офісі «Капітошка» вимагав гроші та майно у власників ТЦ «Веста». У цій же будівлі знаходиться й офіс Губського.

Україна Молода, № 208 за 05.11.2008

Губський Богдан Володимирович

Народився Губський Богдан Володимирович 30.03.1963 в місті Києві у сім'ї військовослужбовця. Здобув вищу освіту в Київському університет ім. Т.Шевченка, на факультеті кібернетики у 1985 році. Захистив кандидатську дисертацію за темою "Регуляторні програмні алгебри узагальнено обчислюваних функцій".

А через неповних десять років, коли в Україні депутати, чиновники всіх рівнів і просто "нувориші" масово ставали "проффесорами" і академіками неіснуючих академій , чесно захистив докторську дисертацію за темою "Інвестиційні процеси в умовах глобалізації (методологія системних досліджень і оптимізація)".

У 1985-96 рр. - інженер, стажист-викладач, асистент, старший науковий працівник Київського університету ім. Т.Шевченка. У 1994-98 рр. - голова ради директорів Українського промислово-фінансового концерну "Славутич". У 1992-98 рр. - заступник голови ради Українського кредитного банку. У 1993-98 рр. – перший віце-президент АТ "Футбольний клуб "Динамо" Київ". Член Комісії з питань фінансової стабілізації при Президентові України (1993-94). Член ради підприємців при КМ України (1997-99). Керівник депутатської групи ВР України з міжпарламентських зв'язків з США (з 1998). Заступник голови Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку (з 1996); член Експертної ради підприємців (з 02.1998). Член НСЖУ (з 1998), - такі офіційні життєві віхи "героя нашого часу" бурна діяльність якого, в майбутньому має шанс увійти в підручники по криміналістиці в розділі "Злочинні схеми незаконного відчуження чужого майна та боротьба з ними".

Колишній випускник та науковий працівник університету ім. Т. Г. Шевченка, кандидат наук, на початку 90-х ринувся в молодий український бізнес. Доля відразу звела його із "достойними" людьми співпраця з яким поклала незгладимий відбиток на всі методи і засоби його подальшої комерційної діяльності. Губський одразу стає заступником голови наглядової ради горезвісного АТ "Національний інвестиційний фонд "Омета ХХI вєк". Один підрозділ цієї компанії займався трастовою діяльністю і дуже швидко збанкротував, залишивши тисячі довірливих громадян без чесно зароблених грошей. Зате значно покращивши фінансове становище засновників фонду. Спроби, у судовому порядку, повернути свої кошти закінчилися для обкрадених вкладників нічим. Мільйони доларів, принесені довірливими громадянами, так і осіли в кишенях Губського, Суркіса, Медведчука та інших організаторів "Омети". (Юридичний супровід "Омети" здійснювала юридична компанія Медведчука). Про постраждалих вкладників свого часу досить багато писалося в пресі.

Пізніше пан Губський очолював раду директорів ЗАТ "Український промислово-фінансовий концерн "Славутич", що займався, зокрема, й операціями на ринку енергоносіїв. Компанії, якими керував пан Губський, починаючи з 1992 року брали кредити в іноземних банках, часто під державні гарантії, на закупівлю нафти, яку переробляли протягом 4 — 5 років в Україні. Ціни на нафтопродукти постійно зростали приносячи ділкам божевільні прибутки. В найкращі для них часи вони зуміли "взяти під себе" виробництво до 25% українського ринку нафтопродуктів. При цьому кредити банкам не поверталися.

У 1996 р. Губський став керівником "Української аграрної біржі". Від часу створення Української аграрної біржі Богдан Губський став активно цікавитися сільськогосподарською продукцією і досяг у цій сфері бізнесу результатів не менших, аніж у справі продажу нафтопродуктів . Ніяких реальних біржових механізмів тоді ще створено не було. Просто, завдяки лобістським зусиллям Богдана Володимировича українські аграрії були змушені продавати вирощену ними сільгосппродукцію саме на "Українській аграрній біржі", і сплачувати серйозні комісійні, які йшли в особисту кишеню "талановитого" організатора.

Трохи пізніше він обіймає високі посади - в тому ж році стає заступником голови Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку, пізніше членом ради підприємців при Кабінеті Міністрів України.

Обіймав він і низку високих посад на ниві громадської діяльності. Зокрема — очолював благодійний фонд "Українська скарбниця" (1998 р.), Національну асоціацію бірж України (1998 р.), був радником Президента (1994 р.) тощо.

З 1998 р. обирається депутатом Верховної Ради 3 скликання від СДПУ(О), № 9 в списку. Пізніше Губський також став народним депутатом України 4 скликання з 04.2002, виборчий округ № 196, Черкаська обл., самовисування. Член фракції "Єдина Україна" (05.-06.2002).

Аналітики відмічають у Губського надзвичайно розвинену здатність до політичної мімікрії. Він завжди вірно визначає майбутнього переможця політичних перегонів і встигає вчасно покинути табір політичних невдах. Почавши депутатську діяльність у складі фракції СДПУ(о), він незабаром опинився у фракції "Єдина Україна", проявляв гарячі симпатії до Партії регіонів, а потім опинився в обіймах БЮТ. У новій команді Богдан Володимирович різко понизив свою публічну активність, проте незабаром про нього заговорили у зв'язку з низкою скандалів на ринку землі, нерухомості і енергоносіїв.

Свого часу його називали людиною, наближеною до президента Кравчука. Але як тільки Леонід Макарович програв вибори, Губський тут же опинився близьким вже до Леоніда Даниловича.

А коли країну очолив Віктор Ющенко, Губський буквально відразу намагається протиснутися в коло нових переможців. У цьому таборі його поява викликала нервову реакцію. Євген Червоненко якось зізнався, що ледь не побив Губського, коли у ніч третього туру той прийшов святкувати перемогу до штабу Ющенка. Передбачливий Губський навіть привіз булаву гетьмана Богдана Хмельницького з музею у Варшаві, щоб використати її в інавгурації Віктора Андрійовича.

Не дочекавшись взаємності від нового Президента, Богдан Володимирович незабаром опинився в числі людей, особливо наближених до лідера БЮТ.

Такий "талант" Губського дозволяє йому завжди бути у фаворі у влади і успішно примножувати свої чималі статки. Саме завдяки вдалому переходу в БЮТ Богдана Губського тепер називають найбільшим латифундистом України.

Українські землі завжди вважалися ласим шматком. Для того, щоб заволодіти нею, шахраї всіх мастей і кольорів намагалися видумати найбільш неймовірні методи і схеми її незаконної приватизації. Проте найбільш успішним у прибиранні до рук українських земель у найпривабливіших регіонах України, серед них і столичному, виявився саме Богдан Володимирович. Саме він проявляє гідні подиву чудеса безкарної винахідливості і юридичної казуїстики в незаконному заволодінні як приватними, так і громадськими та державними земельними наділами. А БЮТ як партійний блок, що отримав більшість голосів виборців, наприклад, на Київщині, став потужним лобістом вдоволення земельних апетитів Богдана Губського та його оточення.

Зокрема, підконтрольні депутатам від БЮТ суб'єкти підприємницької діяльності ТОВ "Алакор Іновейшн", ТОВ "Лімаксо Іновейшн" та ТОВ "Маказин сорт" за тіньовими схемами викупили у мешканців Васильківського району земельних ділянок (паїв) площею близько 130 га.

Богдан Губський також зумів отримати під контроль 80 га землі в районі будівництва мосту через Дніпро в рамках проекту будівництва Великої кільцевої дороги, яка належала Канівському рибоводному господарству.

У 2007 році на підконтрольні Губському 84 садових товариства у межах Бобрицької сільради Києво-Святошинського району було виділено близько 70 га земель лісового фонду.

Як вдалося з‘ясувати журналістам нашого видання, в наш час депутатами від БЮТ активно скуповуються, чи беруть у довгострокову аренду, землі у Бородянському, Броварському, Вишгородському, Іванківському, Васильківському та Києво-Святошинському районах Київської області.

Окрема пісня - це діяльність Богдана Володимировича на ниві земельних надбань у Черкаській області. Величезні території прибережної частини Кременчуцького водосховища, мисливські господарства, прибережні плавні та ліси в Золотоношському районі Черкащини перешли під контроль Губського ще за часів президентства Кучми. З приходом нової влади Богдан Володимирович не тільки не розлучився зі своїми латифундіями, але й значно розширив їх.

"Фактично лівобережна берегова лінія Кременчуцького водосховища стала приватною територією Губського. Місцеві жителі, черкаські рибалки й мисливці влаштовували акції протесту і здавалося, що після відходу Л. Кучми ситуація може вирішитися справедливо. Кучма пішов, а Богдан Губський різко став "помаранчевим", вірніше, «біло-серцевим». З цієї причини всі його "досягнення" відносно земельних ділянок були збережені і навіть примножені. А невдовзі стало відомо, що і улюблене місце відпочинку і рибалки черкащан — правий берег Дніпра — стає приватною територією Губського. Приватну власністю Губського - берег Дніпра - охороняють автоматники, які і розганяють "сторонніх" громадян", — писала, у свій час, місцева газета "Антена".

За інформацією із компетентних джерел, узбережжя лівого берега Дніпра Черкащини контролюють або тримають в оренді представники бізнес-структур, причетних до Богдана Губського та Павла Костенка. Їм же належить ділянка берега від розважального комплексу "Селена" до міської смуги в Дахнівці. На території міста Черкаси, за деякими даними, прибережна смуга орендована та контролюється депутатами черкаської міської ради, наближеними до БЮТу.

Величезні ділянки землі, за нашими даними, контролюються Губським також і у Житомирській, Вінницькій та інших областях. Скандали спровоковані діяльності Губського у земельних справах виникають послідовно і методично. За оцінками фахівців на сьогоднішній день у руках Губського та його наближених уже знаходиться у власності та довгостроковій оренді біля 2 млн. гектарів українських земель. І з кожним днем вони приростають все новими надбаннями.

У незаконних діях активно використовується владний ресурс БЮТ, зокрема, фракції БЮТ у місцевих радах Київської області, підконтрольне КП "Київський обласний інститут землеустрою" (депутат від БЮТ Савченко – екс-директор цього інституту), а також підконтрольні БЮТу суди Київської області. Аналітики зокрема відзначають, що всі делікатні земельно-грошові питання із Черновецьким і Довгим давно вирішує особисто Губський. Так сесія Київради минулого скликання виділила скромну ділянку землі площею 64,5 гектара Київрибгоспу, за яким, за нашими даними, стоїть Богдан Губський.

Використовуючи членство в БЮТ та свої впливи Губський має можливість розставляти своїх людей на ключові посади. Наприклад Андрій Портнов, якого Юлія Володимирівна зробила спробу призначити, в обхід повноважень Президента, головою Фонду держмайна, є одним із найближчих соратників Губського.

За його лобіювання відбулося призначення на посаду керівника Державного агентства з земельних ресурсів Володимира Воєводіна. «Результатом стане те, що тепер Губський за допомогою Воєводіна почне за гріш купувати землі у всіх областях України і по суті стане найбільшим латифундистом. Зв'язка "Губський — Воєводін" зарубає на кореню вітчизняний ринок землі, іноземні інвестори не зможуть інвестувати в нього, а нинішніх власників, ще не підконтрольних Губському земельних ділянок, шляхом адміністративного тиску підштовхуватимуть до продажу землі Губському за безцінь», - відзначають експерти.

Звичайно співпраця команди Губського та БЮТу є взаємовигідною. Адже Богдан Володимирович є одним із головних спонсорів блоку. Сама Юлія Володимирівна Тимошенко на одному із партійних з'їздів, де розглядалися питання виборчих списків до Верховної Ради, стосовно Губського заявила: «Ми повинні захищати своїх людей. Що стосується Губського, всі ці рефлексії для того, щоб дискредитувати нашу команду. Люди, які паплюжать Губського - нехай мені принесуть хоч один документ, який його порочить".

Коли Юлії Тимошенко дорікають неперебірливістю у виборі політичних партнерів, то згадують його прізвище. Богдан Губський багато років був одним із надійних партнерів Віктора Медведчука та Григорія Суркіса, політичним соратником Віктора Януковича та ініціатором подій, які ледь не призвели до третього терміну Леоніда Кучми. (Саме він на нараді на Банковій запропонував Леоніду Даниловичу балотуватися на третій термін).

Офіційна біографія Богдана Володимировича не залишає сумнівів, що перед нами непересічний талановитий гравець на політичному полі та на ниві бізнесу. Але цей талант, нажаль, використовується тільки для особистого і вузько корпоративного збагачення Губського і групи наближених осіб. І всі методи для досягнення поставлених цілей для них є прийнятними. Інтереси держави, права її громадян, та зрештою і моральні засади громадянського суспільства відступають на задній план перед ненаситністю доморощених латифундистів.

Дорікаючи Губському в політичному цинізмі й кон'юнктурщині, йому складно відмовити лише в одному – він розумна,освічена людина з дипломом кібернетика. І він інтелектуально значно підсилив команду Тимошенко.

Щодо бурхливої діяльності Богдана Губського не в однієї людини виникало багато питань. Наприклад, у депутата фракції «Наша Україна» Юрія Оробця, який так і не встигнувши довести справу до кінця загинув за нез'ясованих обставин, або у мера м. Фастова Київської обл., якого опісля «пішли» з крісла міського голови.

Хочеться тільки надіятися, що, незважаючи на великі апетити представників БЮТу, після їхнього володарювання нашим нащадкам залишиться хоч щось. Але песимізму добавляє те, що певна кількість наших обласних можновладців охоплена відчуттям вседозволеності, на кшталт "після нас хоч потоп" та відчуваючи, що незабаром вони будуть відсторонені від влади, жадають будь-яким чином завершити свої незаконні оборудки у стислі терміни. А тотальна корупція правоохоронних органів, недосконалість і вільне трактування судами українських законів надає їм безмежні можливості нехтувати інтересами пересічних громадян.

Історичний досвід України показує, що земля для українців це єдина справжня і незмінна цінність. І хто б на неї не претендував: і польські пани, і московські дворяни, і німецькі гауляйтери,- вона все одно повертається до своїх істинних власників – українських селян. А ненаситні феодали отримують криваву відплату за посягання на найбільшу цінність Українців - Українську землю. Не омине, вочевидь, ця доля і недалекоглядних "новітніх феодалів"- латифундистів.

Реальна політика, 23/07/2008