Сафарі на кріпака

Сафарі на «кріпака»

Підготували Іван Капсамун, Вадим Рижков, «День»; Людмила Макей, Кіровоград; Тетяна Козирєва, Львів; Богдан Димовський, Одеса; Микита Касьяненко, Сімферополь

Інформація про смерть мешканця села Грушка Голованівського району Кіровоградської області Валерія Олійника сколихнула всю Україну. Він помер у Голованівському лісі, неподалік від рідного села, за досить загадкових обставин. Як повідомила вже згодом уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова: «Учора (23 червня. — Авт.) матері було віддано тіло цієї людини, яка була вбита. За даними прокуратури, його було доставлено (в Київ — Авт.) абсолютно роздягненим на судово-медичну експертизу, зі слідами від наручників... Людина має переломи ребер та перелом ноги — і експертиза це довела».

Печальна історія стала відомою після того, як минулої неділі канал «Інтер» вперше показав сюжет про цю трагедію. Повідомлялося, що внаслідок сутички з Віктором Лозинським — членом Блоку Юлії Тимошеко, Голованівським районним прокурором Євгеном Горбенком і начальником Голованівського райвідділу міліції Михайлом Ковальським 16 червня загинув чоловік 1954 року народження. Хоча декількома днями раніше, а саме 17 червня, стало відомо, що ВО «Свобода» направила заяву до СБУ, Генпрокуратури та МВС з приводу вбивства, яке скоїв депутат Віктор Лозинський. У своїй заяві «Свобода» просить згадані структури взяти цю справу під особистий контроль для унеможливлення фальсифікації щодо справи Валерія Олійника та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Наступного дня після інтерівського сюжету, 21 червня, згаданий депутат Віктор Лозинський збирає прес-конференцію в Кіровограді, де намагається спростувати звинувачення на свою адресу. За версією Лозинського, в той вечір він був тверезим і зброї при собі не мав. Знаходячись у компанії головного прокурора й начальника міліції району, він проїжджав повз поле, де побачив чоловіка, який «поводився підозріло й нервово озирався». Лозинський вийшов із машини й гукнув його, але той у відповідь вистрілив в бік депутата. Залишивши начальника міліції, щоб той викликав підмогу, вони разом із прокурором погналися за «злочинцем». Наздогнавши Олійника, Лозинський і Горбенко повалили його на землю і відібрали пістолет, але той вихопив ніж і завдав їм численних поранень, після чого в них «спрацював інстинкт відпустити його». Прибувши на місце подій, слідчо-оперативна група схопила Олійника і надягнула на «нападника» наручники. Побачивши, що «у нього ноги в крові, (оперативники. — Авт.) викликали швидку допомогу». Чоловіка госпіталізували в районну лікарню, де через певний час він помер.

Одразу виникають питання: звідки у безробітного чоловіка зброя? Чому він вирішив напасти на таких «поважних» людей? «Того вечора Валера пішов у сусіднє село. При собі в нього нічого не було, окрім куртки. Про його смерть я довідалася наступного дня... він був тихий і замкнутий! Жив із того, що копав людям городи. Звідки в нього могли бути пістолети?», — розповідає мати загиблого Любов Олійник. «Це людина була така, — значить, сокира в нього, ніж і мішок. Він бере велосипед і йде чи в ліс, чи де. Знайшов бутилочку — він її в мішок. Знайшов чобіт — в мішок. Приїжджає додому він, все складає. Боятися — його ніхто не боявся. Він ніколи злого нікому не робив», — розказує отець Володимир.

Натомість, продовження історії було таким: народний депутат від БЮТ Володимир Пилипенко звернувся до міністра внутрішніх справ Юрія Луценка з проханням розглянути можливість нагородження осіб, які затримали «озброєного злочинця» в Голованівському районі Кіровоградської області. Депутат підкреслив, що дії цих громадян України, «які без коливань прийшли на допомогу правоохоронцям, щоб припинити злочинні дії, гідні високої пошани й подяки». Без коментарів... Але, крім цього, були й інші гучні заяви. Наприклад, заступник голови фракції БЮТ Андрій Портнов вважає, що Лозинський під час «затримання озброєного злочинця проявив громадянську позицію і мужність». Маразм продовжився, коли міністр внутрішніх справ Юрій Луценко в телевізор почав розповідати про те, що не вважає за необхідне нагороджувати цю людину за будь-які вчинки: «Навіть якщо він зробив правильний вчинок — затримав озброєну людину, а це насправді так, я можу підтвердити, що ця людина була озброєна, питання полягає тільки в обставинах цієї події... чи всі діяли згідно із законом під час затримання». І це при тому, що слідство по цій справі триває. У свою чергу, прокурор області Геннадій Тюрін повідомив про відсторонення від виконання своїх обов'язків на час слідства головного прокурора району Євгена Горбенка і начальника райвідділу Михайла Ковальського. Але найголовніше те, що, за словами Тюріна, в цій справі відсутні підозрювані, всі фігуранти кваліфікуються як свідки (!!!).

Ми в редакції теж не поспішаємо з висновками, але сюжет каналу СТБ за 23 червня змусив кожну людську душу здригнутися від показаного. Як розповідає Любов Олійник, за два дні після смерті сина до неї «приїжджали великі люди. Так назвалися». Вони питали про Валерія, «шукали одьожу й бумаги», а наостанок дали їй двісті гривень за умови, що нікуди не піде. Тіло Валерія після експертизи в Києві привезли в районну лікарню. На упізнання загиблого не запрошували ні його мати, ні односельців. «Нікого не визивали... нікого: ні голову сільради, ні свідків із села не брали. Творили, що хотіли», — розповідає Любов Олійник. Приїхавши до моргу, мешканці села Грушка побачили, що тіло повністю обмотане клейонкою. Головний лікар райлікарні пояснює: якщо закрите, значить так треба, а працівник моргу взагалі відмовився коментувати. Матір та завідувач грушківського кладовища роблять упізнання прямо в машині: «Так, він, сто відсотків». Завідувач цвинтаря каже — хоч яка спека була б і скільки тіло не пролежало б у морзі — ніколи так тіла не приховували. На запитання кореспондента, чи є на обличчі поранення, завкладовища відповів: «Є щось... голова шатається... Йому голову відрізали, чи що? Ну що ж голова шатається? Тіло нє, а голова да». Крім цього, про те, що тіло ще і без однієї ноги, з'ясовується лише на кладовищі: «Одна нога є. А інша? Нема! Немає, ой, Боже ж мій!».

Народний депутат, член Партії регіонів Олександр Єфремов днями заявив: «Ми будемо наполягати, щоб на цьому тижні було проголосоване створення тимчасової слідчої комісії щодо даного питання». Єфремов сказав, що депутати від Партії регіонів (Владислав Лук'янов і Валерій Бондік. — Авт.) вже побували на місці подій «і по гарячих слідах роздивилися те, що там відбулося. Нас не може не хвилювати той факт, що депутат від БЮТ спільно з представниками районних правоохоронних органів убив людину тільки за те, що вона зайшла в його мисливське господарство. Бідна людина зайшла в мисливське господарство, і її починають травити джипом, і потім у нього стріляють та ще й добивають, і при цьому «органи», які мають захищати цю людину, фактично беруть участь у цьому» — сказав Єфремов. Що ж, побачимо чи стане комісія реальністю?

Тим часом, виступаючи учора на засіданні Верховної Ради, депутат від Партії регіонів Валерій Бондик заявив, що він готовий прийти до Генеральної прокуратури з повинною заради того, щоб прокуратура порушила кримінальну справу із приводу інциденту в Кіровоградській області. Валерій Бондик сказав: «Я прагну з'явитися з повинною і, відповідно до законодавства, прокуратура повинна буде порушити кримінальну справу... Тією людиною, яка давала (матері загиблого. — Авт.) 200 гривень, був я. Але коли я побачив цю тендітну жінку, я вирішив підтримати її матеріально на похорон. І жодних там пістолетів не було. Людину зробили злочинцем, а він навіть уяви не мав про те, що таке пістолет. Я прошу вважати мій виступ явкою з повинною. Генпрокурора прошу порушити кримінальну справу, я дам показання».

Президент, у свою чергу, як повідомила прес-секретар Ірина Ванникова, після того, як стало відомо про вбивство, звернувся до правоохоронних органів із вимогою розслідувати цю справу. Але наскільки прислухалося МВС до глави держави, ми побачили із згаданої раніше заяви Юрія Луценка... Учора це прокоментував і сам Віктор Ющенко: «З огляду на коментарі міністра МВС та інших високопосадовців, складається загальне враження, що мета МВС — закрити справу, замість її оперативного розкриття та притягнення винних до відповідальності». Хоча, в даному випадку, не слід забувати, що Президент теж є владою і поділяє всю відповідальність за все, що коїться в державі.

Таким чином, після політичних, а не суто кримінальних справ Гонгадзе, Александрова, Кравченка, Кірпи... ми можемо стати свідками ще однієї нерозкритої справи. І все це від того, що безкарність у нашій державі розцвітає, починаючи від найвищих щаблів влади й закінчуючи найнижчими. Ми бачимо, як, спираючись на безвідповідальність центру, міські «царьки-депутати» дозволяють собі все. Приклад із Валерієм Олійником — це прецедент, у якому брали участь народний депутат, головний прокурор і начальник міліції району. Ми думали, що, з розпадом Радянського Союзу, будуватимемо демократичне суспільство, а не суспільство з «панами» і «кріпаками». Майдан 2004 року начебто й дав надію, але до влади прийшли не ті люди, адже для колишнього члена Партії регіонів Віктора Лозинського не було важкою справою переметнутися до БЮТ. За які заслуги він в парламенті?

Улаштовувати полювання на людину, — а в цьому переконані й мешканці села Грушка, — в XXI столітті — це жах. Народ України обурений інцидентом на Кіровоградщині, про це свідчать численні висловлювання українських громадян на багатьох сайтах. Ось уривок із листа-звернення до прем'єр-міністра України на форумі «Української правди»: «Тільки прошу Вас, шановна Юліє Володимирівно, не потрібно розповідати нам казки про «незалежну експертизу» і «справедливий суд». Можете доказувати, що «озброєний до зубів» браконьєр відкрив вогонь із гранатомета «Муха» по мирно проїжджаючій машині з неозброєним депутатом, начальником міліції і прокурором. Що він був схоплений випадково «Беркутом», а дорогою в райвідділ помер від гемороїдальної кольки, як Петро ІІІ. Можете нагородити депутата і його попутників орденами й медалями за затримання «небезпечного державного злочинця», а краще — відразу дати їм усім «Героя України». Ви можете все, але не можете тільки одного — змусити нас, народ України, повірити в цю неправду. Ви перейшли грань, за якою — тільки громадянська війна. Ви почали відкрите сафарі на народ України — той народ, який вас годує, поїть, на шиї в якого ви зручно сидите от уже 18 років і без якого ви всі — повна убогість, нуль, зеро».

Про які трансформації в державі ми можемо говорити? Що може суспільство протиставити такій владі? Чи понесе відповідальність убивця Валерія Олійника? Хто в нашій державі захищає громадян? Відкритих питань дуже багато. Зараз суспільству, зокрема журналістам, як ніколи треба засвоїти уроки цієї трагедії, бо після смерті Гонгадзе, громадськість трохи призабула про безкарність винуватих. І навіть якщо ми не можемо покарати злочинців, ми повинні їх морально осудити, зневажати і відсторонити від нашого суспільства.

Ми звернулися до експертів «Дня» із запитанням: про які трансформації в суспільстві свідчить кримінальна історія в Кіровоградській області?

Коментарі

Йосип Спектор, поет, член Спілки російських письменників:

— Я багато розмірковував над цим питанням. Перш за все, напрошується думка: це — результат загального падіння моралі в нашому суспільстві. І не лише в Україні. Але падіння моралі — це також результат. Я, наприклад, вважаю, що в цьому є певна економічна основа. Світ сьогодні перебуває у владі грошей і ринку, а якщо вже висловлюватись словами Гете, то «Сатана тут править бал». Гроші, меркантилізм, розрахунок, вигода — все це нівелює вартість людського життя. Життя перестало бути цінністю — як щось, дане Богом, щось унікальне в космічному просторі. Над такими глобальними філософськими проблемами сьогодні, на жаль, ніхто не задумується, а надто ті, хто приходить до влади й у чиїх руках знаходиться життя.

Мені здається, що людство може загинути тільки тому, що воно втрачає своє моральне обличчя. На превеликий жаль, ми знаходимось у одному дуже страшному обмані: ми думаємо, що нас може врятувати релігія. Ні, церква як посередник між Богом і людьми виявляється безсилою в цьому плані. І кожен з нас бачить це щоденно. Є лише одиниці, у крайньому випадку десятки, сотні людей, котрі намагаються жити праведно, але вони більше схожі на юродивих, ніж на людей, які змогли внести в суспільство якісь серйозні моральні зміни. Мені здається, що це глобальне явище. Воно загрожує людству взагалі, й у мене особисто песимістичні настрої з цього приводу.

Юрій ШВЕДА, політолог, кандидат політичних наук, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка:

— Те, що відбулося, можна охарактеризувати одним словом — «бєспрєдєл». Цей жаргонний термін я застосовую для означення тих дій, які не мають пояснення, бо цілком є поза правилами гри. На жаль, все частіше цей термін ми змушені застосовувати до тих дій, які стосуються офіційних представників влади, причому найвищої — депутатів парламенту, силових гілок влади, міліції, яка має стояти на сторожі інтересів пересічних громадян. Те, що відбулося в Кіровоградській області, шокувало всіх, хто про це почув. Хоча, на жаль, ця прикра подія не спричинила того резонансу, який мала б спричинити в нормальному суспільстві. Я вважаю, що це мало б стати шоком для суспільства взагалі, мало б викликати велику й бурхливу реакцію з боку правоохоронних органів і всіх органів влади — для розслідування такої дикої ситуації. Повторюся, але іншої назви для цього явища, як «бєспрєдєл», знайти не годен. У нашому суспільстві цей випадок не спричинив особливого резонансу, тому що це є буденне явище, як не прикро це констатувати. До таких явищ ми, на жаль, починаємо звикати, і це — найбільша наша біда. Ситуація, в якій ми зараз є, нагадує мені Рим періоду занепаду — періоду Нерона. І тоді, й тепер, за наявності такої влади, найбільше страждає народ.

Василь Сухов, координатор громадської організації «Громадянський актив Дніпра», Дніпропетровськ:

— Про цю страшну історію я думав учора весь день. Мені здається, що вона перекликається зі справою Гонгадзе. Однак у ще гіршому варіанті. Якщо тоді учасниками історії були вищі керівники держави і справа отримала міжнародний резонанс, то зараз подібне трапилося в сільській глибинці, де зазвичай розголосу не буває. Гадаю, що «шукатимуть» справжніх винуватців загибелі Гонгадзе наші органи ще довго, якщо взагалі коли-небудь знайдуть. Однак у цьому випадку «фігуранти» відомі. Проте їхні дії навряд чи отримають належну оцінку. Безкарні розправи над людьми в нас стають буденною справою й у цьому весь жах. На мою думку, це знакова подія для України, що демонструє, які уроки винесло наше суспільство зі справи Гонгадзе і наскільки далеко пішло у своєму розвитку. На одному з телеканалів учора показували похорони вбитого. Його труну привезли закритою, але селяни відкрили і побачили множинні рани й каліцтва. Виходить, що на людину вели справжнє полювання. Всі розповіді про те, що загиблий був неблагополучною людиною, нічого не змінюють. З погляду закону він — звичайний громадянин. У нього був будинок і родичі, в тому числі стара мати. Вважаю, що ця історія є лакмусовим папірцем, що демонструє, як у нас узагалі ставляться до людської особистості. В останні роки наша «еліта» простих громадян узагалі перестала вважати за людей. Схоже на те, що вбитого позбавили життя в науку іншим, щоб показати «хто в домі хазяїн».

Олександр Немченко, культуролог, Одеса:

— Подія нагадує, швидше, факт із середньовічної історії, коли аристократи, наділені владою, творили, що хотіли. А, як відомо, найбільше цих людей дратували сторонні в їхніх мисливських угіддях. І, до речі, історія про Робіна Гуда своєю підосновою має саме такий факт.

У час, коли країна переживає проблеми росту (з поляду віку) і намагається рухатися демократичним шляхом, такі середньовічні інциденти свідчать про те, що багато в чому сама влада в широкому значенні, яка постулює пріоритет демократії, не здатна підкорятися демократичним нормам. У цій ситуації, вочевидь, є два виходи. Перший — незалежне слідство з широким розголосом. У цьому випадку учасники вбивства повинні отримати покарання. Другий — каналізування цієї справи з вигідним для зацікавлених осіб виходом. Перший варіант буде дуже хорошим уроком і показником того, що Україна дійсно відходить від середньовіччя. Другий — доказом регресу країни в середньовіччя й імпульсом до появи людей та явищ, які нагадають не лише про Робіна Гуда, але й про наділених грошима та владою огидних персонажів маркіза де Сада.

Рефат Чубаров, народний депутат IV та V скликань, заступник голови меджлісу кримськотатарського народу, голова Всесвітнього конгресу кримських татар:

— Насамперед ця подія свідчить про відчуття безкарності, що розрослося в керівників місцевих правоохоронних органів, багато хто з яких або самі відчувають себе питомими князьками, або перебувають на службі в місцевих князьків. Якщо вони побачили, що хтось порушує громадський порядок, то незважаючи на свої високі погони їхній обов'язок полягав у тому, щоб викликати наряд міліції й доручити йому відновити порядок і розібратися в тому, що трапилося. Вони ж влаштували самосуд або розправу, і, судячи з усього, вважали, що мали на це право. Це серйозна трансформація свідомості та самооцінки керівних працівників. Наша влада, на мою думку, не усвідомлює, що вона — слуга народу, а навпаки, вважає, що народ служить їй.

По-друге, незалежно від того, як розвивалися події тієї ночі й хто у всьому цьому винен, неприємна надмірна політизація ситуації. Звідси і заздалегідь приречена недовіра до будь-яких результатів слідства. Якщо слідство прийде до висновку, що допустив порушення Олійник, цьому не повірять, якщо слідство засудить народного депутата, начальника міліції та прокурора — знайдуться верстви суспільства, які сприймуть це як певне замовлення. Тому потрібно терміново зняти політичну складову з цієї події й провести незалежне розслідування, про результати якого потрібно неупереджено повідомити всьому суспільству. Незалежно від жодних трансформацій суспільство повинне знати правду й бути спроможним засудити всіх по заслузі. При цьому потрібно пам'ятати, що злочинці не мають ні політичного забарвлення, ні національності.

По-третє, це, швидше, навіть не трансформація, а таке ставлення до життя є рудиментом радянського ладу й комуністичної ідеології у свідомості начальства, коли лише декларується, що джерелом влади є народ, а насправді місцеві князьки всесильні у своїй владі над народом, і начальство нікого не боїться, крім ще більшого начальства, яке, у свою чергу, також нікого не боїться, крім верховного начальства, ну а ті ж царі та боги у своїх діях нікому не підзвітні. Нашим людям належить якнайшвидше подолати таке сприйняття суспільної ієрархії, бо в демократичному суспільстві центральною фігурою ієрархії виступає громадянин, а всі громадяни разом є носіями верховної влади. Нашому суспільству потрібно вже перестати стояти на голові й встати нормально на ноги, щоб нормально сприймати світ, так, як сприймають його в демократичному суспільстві.

Юхим Мармер, головний редактор тижневика «Україна-Центр» (Кіровоград):

— Я сам родом із тих місць, де сталася ця трагедія, мій Гайворонський район — по сусідству з Голованівським. Хочу зауважити, що до мене часто потрапляє інформація про те, що захід Кіровоградської області «курирує» народний депутат Лозинський — він почуває себе там господарем. Є також дані про те, що Лозинський орендує величезні мисливські угіддя в тій місцевості. Хоч я взагалі не розумію словосполучення «мисливські угіддя депутата». Для мене ці три слова — дикість. Як може ліс, річка або поле стати чиєюсь мисливською власністю. Я розумію, коли йдеться про оренду приміщення, але не цілого ж лісу, навколо якого розташовані десятки дрібних населених пунктів. Адже люди живуть за рахунок цього лісу. Крім того, пам'ятається мені 2004 рік, коли пан Лозинський, будучи активним членом Партії регіонів, ганяв БЮТ, як зайців, тепер у «своєму» лісі. Ситуація змінилась, але, як виявилося, не змінився Лозинський, проте тепер він у БЮТі.

Нині інформації про покійного Олійника дуже багато. Односельці кажуть, що він був, якщо не сільським дурником, то досить безневинною людиною з великими дивацтвами. То він листи писав у Верховну Раду про те, що енергію потрібно отримувати від сонячних зайчиків, то сміття всіляке збирав, як Плюшкін. Ходив копати городи односельцям. Так, він ходив із сокирою, але не тому, що хотів когось убити, а тому, що його часто просили допомогти — огорожу відремонтувати або дров нарубати. Одягався він дивно, виглядав, як бомж. Тому вважати його терористом або агресивною людиною, яка могла напасти на трьох здоровенних мужиків — це велике перебільшення.

У нашій газеті вийшла стаття, що називається «Без свідків, або Убитий при затриманні». Звичайно, коментувати на етапі слідства не можна, але в цьому випадку як мінімум потрібно говорити про перевищення необхідної оборони. Довести, що його вбили без будь-яких на те причин, практично неможливо, а свідків, судячи з усього, немає, інакше ці люди не почували б себе так упевнено. На мою думку, нині йде колосальний тиск на прокурора, щоб цю справу зам'яти. Ми не можемо довести, що Лозинський винуватець цієї трагедії, але картина все-таки складається проти нього, та й стількох людей уже в тій місцевості образив, що янгелом тепер його не назвеш. Звичайно, Олійник не Гонгадзе — це Богом скривджена людина, але хіба за це потрібно вбивати? У мене взагалі є глибока підозра — що ця трійця і загиблий були знайомі. Адже одним із засобів існування покійного були гроші відпочивальників, наприклад, у лісі він їм гілля зрубає, багаття розведе й отримає за це свої дві гривні.

Відомо, що загиблого привезли щільно обмотаним целофаном. Даруйте, але так навіть у Середній Азії не ховають, там тіло хоча б у тканину загортають. Із неофіційних джерел мені також відомо, що поранення на нозі в постраждалого дуже схожі на поранення картеччю. Цікаво, хто міг стріляти картеччю? Міліція, яку викликав її начальник, чи Лозинський з компанією, в якої, за їхньою заявою, взагалі не було зброї. Ми, звісно, намагалися отримати інформацію про судмедекспертизу, але марно. Ви знаєте, є такий фільм «Полювання на піранью». Аналогічна ситуація сталася в Голованівську. Так убивати людину — це не просто свавілля, це за межею здорового глузду. Зараз про це пишуть багато — ваша, наша та інші газети, тому винуватці вимушені будуть щось відповісти після такого морального засудження.

«День», №108, 26 червня 2009

Турчинов: Нардеп от БЮТ не причастен к гибели человека в Кировоградской области

Народный депутат БЮТ не причастен к гибели человека в Кировоградской области, заявляет первый вице-премьер Александр Турчинов.

В среду в эфире программы Шустер Life, на вопрос, известно ли ему о якобы фактах причастности народного депутата фракции БЮТ Виктора Лозинского к гибели селянина, первый вице-премьер сказал: "Нет таких данных у милиции, о которых вы говорите. В соответствии с официальным сообщением, которое, я думаю, будет в ближайшее время распространено, наоборот - я считаю, что здесь депутат от БЮТ был на достаточно высоком уровне".

По словам Турчинова, в соответствии с официальной информацией МВД, машина, в которой находился депутат, а также один из руководителей прокуроры Кировоградской области и начальник МВД, была обстреляна неизвестным.

Турчинов рассказал, что был вызван милицейский спецназ. Подозреваемый был задержан и скончался в больнице.

Между тем, как стало известно из компетентных источников в правоохранительных органах, Лозинский вместе с Головановским районным прокурором Евгением Горбенко и начальником Головановского райотдела милиции Михаилом Ковальским ехал в автомобиле вдоль охотничьих угодий. В человеке на обочине они заподозрили браконьера. По предварительным данным, тот стрелял в сторону машины. После этого между мужчинами возникла потасовка, в результате которой нардеп, прокурор и милиционер задержали нападающего.

По информации источника, им оказался безработный житель Головановского района. Он был доставлен в Головановскую центральную районную больницу с диагнозом "травматический шок и огнестрельное ранение", где умер во время оказания ему медицинской помощи.

У Лозинского, Горбенко и Ковальского диагностированы порезы и ушибы, которые они получили во время сопротивления мужчины. У погибшего было выявлено и изъято 2 единицы огнестрельного оружия и нож.

Как сообщили в пресс-службе прокуратуры Кировоградской области, на место происшествия для выяснения обстоятельств выезжал областной прокурор Геннадий Тюрин с двумя заместителями, а также сотрудники милиции.

Была организована доследственная проверка, по результатам которой Управлением МВД в области возбуждено уголовное дело по ч.2 ст. 121 Уголовного кодекса Украины (преднамеренное тяжелое телесное повреждение, совершенное способом, имеющим характер особого мучения, или совершенное группой лиц, а также с целью запугивания потерпевшего или других лиц, или совершенное по заказу, или повлекшее смерть потерпевшего). Cтатья предусматривает наказание от 7 до 10 лет заключения.

Следователями выдвинуто несколько версий инцидента, которые сейчас отрабатываются.

Напомним, что по информации ВО Свобода, "пьяная компания в составе Лозинского, Горбенко и Ковальского жестоко избила одного из жителей района и нанесла ему несколько пулевых ранений, в результате которых селянин умер".

По материалам  УНИАН

Корреспондент, 17 июня 2009

БЮТ просит Луценко дать Лозинскому награду

Народный депутат от БЮТ Владимир Пилипенко обратился к министру внутренних дел Юрию Луценко с просьбой рассмотреть возможность награждения лиц, задержавших вооруженного преступника в Головановском районе Кировоградской области.

Об этом говорится в обращении депутата в адрес МВД, сообщили в пресс-службе БЮТ.

"Как отмечают правоохранители, именно благодаря деятельности по выполнению общественного долга безоружных людей - народного депутата Украины Лозинского В.О., прокурора Головановского района Горбенко Е.О. и начальника Головановского РО УМВД Украины в Кировоградской области Ковальского М.И., - которые, подвергаясь смертельной опасности и рискуя собственными жизнями, задержали преступника", - отмечает Пилипенко.

Депутат подчеркнул, что действия этих граждан Украины, "которые без колебаний пришли на помощь стражам порядка, чтобы прекратить преступные действия, достойны высокого уважения и благодарности".

В связи с этим, Пилипенко просит Луценко воздать должное самоотверженным действиям отмеченных лиц во время задержания вооруженного преступника и решить вопрос об их награждении.

Как сообщалось, Президент Украины Виктор Ющенко поручил Секретариату Президента выяснить обстоятельства смерти Валерия Олийныка, в убийстве которого подозревается народный депутат Виктор Лозинский и руководители правоохранительных органов Головановского района Кировоградской области.

Премьер-министр Юлия Тимошенко надеется, что повлекшее смерть нападение на Олийныка, в котором якобы участвовал Лозинский, будет расследовано объективно.

Сам Лозинский утверждает, что ни он, ни кто-либо другой из их компании не убивал Олийныка.

Луценко не исключает, что версия о том, что человек, погибший в результате столкновения с Лозинским, занимался браконьерством, “маскирует какую-то другую”.

Корреспондент, 22 июня 2009

В милиции рассказали, как Лозинский помогал задержать преступника

Члены следственно-оперативной группы заявляют, что народный депутат Украины от БЮТ Виктор Лозинский, Голованеский районный прокурор Евгений Горбенко и начальник Голованевского райотдела милиции Михаил Ковальский, безоружные, помогали правоохранителям задержать преступника.

Об этом идет речь в заявлении следственно-оперативной группы, которая “выезжала и принимала участие в задержании вооруженного преступника” по вызову Лозинского, Ковальского и Горбенко.

Как говорится в заявлении, “все действия следственно-оперативной группы по прибытии на место происшествия были в строгом соответствии с требованиями действующего законодательства.

Получив срочный вызов на дежурную часть как от начальника РО УМВД Украины в Голованевском районе, так и от народного депутата Украины Лозинского, мы прибыли на место происшествия через 7-10 мин. По прибытии ситуация была такой: вооруженный огнестрельным и холодным оружием незнакомец находился под прикрытием деревьев и угрожал применением оружия как присутствующим народному депутату Украины Лозинскому, прокурору Голованевского района Горбенко, начальнику Голованевского РО УМВД в Кировоградской области Ковальскому, так и нам”.

Правоохранители отмечают, что “незнакомец был нами окружен, и в течение более 20 минут мы настойчиво требовали от него сложить оружие. За этот период в нашу сторону преступник совершил два выстрела”.

Как говорится в заявлении, “утверждаем, что это был именно преступник, так как сам факт незаконного обращения с оружием является составом преступления, предусмотренным ст. 263 УКУ.

Невыполнение наших законных требований и сопротивление работникам правоохранительных органов свидетельствует о совершении им преступления, предусмотренного ст. 342 УКУ, а совершенные им выстрелы из огнестрельного оружия в направлении стражей порядка, и повреждения, которые он нанес холодным оружием начальнику милиции Ковальскому, подпадают под уголовную ответственность, предусмотренную ст.348 УКУ, как то посягательство на жизнь работников правоохранительных органов”.

Далее авторы заявления отмечают, что “любые инсинуации или выдумки относительно неправомерных действий народного депутата Украины Лозинского, прокурора Голованевского района Горбенко, начальника Голованевского РО УМВД Украины в Кировоградской области Ковальского не имеют под собой никакой подпочвы и являются надуманными, так как, будучи абсолютно безоружными, они сделали максимально все возможное и зависящее от них, чтобы пресечь преступные действия нападавшего и не дать ему скрыться”.

“Действительно, — отмечается в заявлении, — не часто представители общественности или люди других профессий приходят нам на помощь, но в данном случае мы не только приятно удивлены, но и благодарны как народному депутату Украины Лозинскому, так и прокурору Голованевского района Горбенко, за их активное участие в задержании преступника”.

При этом авторы заявления отмечают, “что когда в этой очевидной ситуации подвергают клеветническим нападкам людей, которые содействовали задержанию преступника, будучи при таких должностях, то после этого, по-видимому, мало найдется желающих простых граждан, которые, увидев совершение преступления, примут меры по его прекращению и придут нам на помощь”.

Заявление подписали члены следственно-оперативной группы: Андреев Сергей Вячеславович, майор милиции, начальник криминальной милиции РО УМВД (служба в органах внутренних дел 17 лет); Рыжий Николай Иванович, старший лейтенант милиции, следователь следственного отделения РО УМВД (служба в органах внутренних дел 16 лет); Шеремет Сергей Николаевич, старший лейтенант милиции, начальник штаба Голованевского РО УМВД (служба в органах внутренних дел 17 лет); Штука Олег Анатольевич, прапорщик милиции, помощник участкового инспектора (служба в органах внутренних дел 19 лет).

Как сообщалось, сам Виктор Лозинский заявил, что 16 июня во время столкновения вблизи пгт Голованевск Кировоградской области был трезв и оружия при себе не имел.

Также Лозинский продемонстрировал журналистам видеозапись интервью якобы с матерью погибшего во время инцидента Валерия Олийныка, которая признает, что ее сын имел оружие и наркотики.

По материалам УНИАН

Корреспондент, 22 июня 2009

Лозинский рассказал, как под обстрелом задерживал браконьера

Народный депутат от БЮТ Виктор Лозинский утверждает, что ни он, ни кто-либо другой из их компании не убивал Валерия Олийныка.

Об этом Лозинский заявил на пресс-конференции в Кировограде сегодня, 22 июня.

По словам народного депутата, Олийнык первым начал стрелять.

"Я спросил у него: "Ты кто?". Он неожиданно достал пистолет и выстрелил в нашу сторону. Мы с прокурором Горбенко догнали его на машине, выскочили, повалили на землю. Я держал его за правую руку, в которой был пистолет, прокурор - за левую. Я отбросил пистолет в сторону. Тогда мужчине удалось достать нож, которым он нанес мне и прокурору резаные раны. Мы его из-за этого выпустили, он отпрянул и достал другой пистолет", - рассказал нардеп.

По его словам, после этого они ожидали прибытия оперативной группы из райотдела милиции, и дальше задержание Олийныка проводили уже милиционеры. При этом Олийнык отстреливался, но начальник райотдела Ковальский отдал приказ не стрелять в ответ.

По мнению Лозинского, этот инцидент мог быть не случайным.

"Сложно сказать, как этот человек мог там появиться пешком - за двадцать километров от населенного пункта, где он жил. У него изъяты записки с нарисованными планами. Я думаю, это все свидетельствует в пользу неслучайности", - сказал нардеп.

В свою очередь, один из троих участников конфликта, который попросил не называть его имя, рассказал, что Олийнык мог быть подослан, якобы чтобы совершить покушение на депутата: "При себе у него было три пистолета, и никто точно не знает, что у него было на уме".

Как сообщалось, 16 июня во время инцидента при участии народного депутата от БЮТ Виктора Лозинского, прокурора Головановского района Евгения Горбенко и начальника Головановского РО УМВД Михаила Ковальского погиб 55-летний Валерий Олийнык.

На время следствия двух участников инцидента - прокурора и милиционера - отстранили от должностей.

Фракция Блока Юлии Тимошенко в Верховной Раде выступает за создание временной следственной комиссии парламента по расследованию повлекшего смерть нападения на жителя Кировоградской области.

Корреспондент, 22 июня 2009

Лозинский показал запись интервью с матерью погибшего Олийныка

На видео снята женщина, 1928 года рождения, которая рассказывает, что сын физически издевался над ней, а также демонстрировал ей пистолет. Кроме того, она вспомнила, что сын хранил наркотики. На вопрос, верит ли мать, что ее сын мог стрелять в человека, женщина ответила утвердительно.

"Эта видеозапись выставлена в Интернете. Я не знаю, кем она сделана", — сказал народный депутат.

Он также предоставил журналистам копию документа за подписью подполковника милиции Донцова, в котором указаны причины увольнения из органов внутренних дел в 1989 году милиционера конвойной службы Олийныка.

"Во время работы в должности милиционера отдельного взвода конвойной службы с января 1986 года Олийнык зарекомендовал себя с негативной стороны. Неоднократно нарушал служебную дисциплину, самовольно оставлял службу, имеет взыскания от командира взвода. По характеру вспыльчивый и невыдержан. В быту ведет себя недостойно. Питает слабость к обману. Несмотря на неоднократные запреты руководства отдела, УВД и командира взвода, продолжал управлять незарегистрированным автотранспортом без соответствующих документов. Ранее совершил наезд на пешехода, дело рассматривалось на товарищеском суде", — говорится в документе

Лозинский также заявил журналистам, что по поводу инцидента лично не обращался за помощью к премьер-министру Украины, лидеру Блока Юлии Тимошенко. "Считаю, что за свои поступки должен отвечать сам", — сказал народный депутат.

Как сообщалось, Лозинский заявил, что 16 июня во время столкновения вблизи пгт Голованевск Кировоградской области был трезв и оружия при себе не имел.

Народный депутат от БЮТ Владимир Пилипенко обратился к министру внутренних дел Юрию Луценко с просьбой рассмотреть возможность награждения лиц, задержавших "вооруженного преступника" в Головановском районе Кировоградской области.

Президент Украины Виктор Ющенко поручил Секретариату Президента выяснить обстоятельства смерти Валерия Олийныка, в убийстве которого подозревается Лозинский и руководители правоохранительных органов Головановского района Кировоградской области.

Премьер-министр Юлия Тимошенко надеется, что повлекшее смерть нападение на Олийныка, в котором якобы участвовал Лозинский, будет расследовано объективно.

По материалам УНИАН

Корреспондент, 22 июня 2009

"Версія Лозинського не витримує критики" — Кузьмін

Слідство за фактом трагічної загибелі 16 червня мешканця Голованівського району Кіровоградської області Валерія Олійника, до якої причетний народний депутат від БЮТ Віктор Лозинський, триває.

У понеділок у Києві були узяті під варту начальник Голованівського райвідділу міліції Михайло Ковальский та прокурор того ж району Євген Горбенко.

"Після спілкування в Кіровограді ми доставили їх до Києва, ретельно допитали й переконалися, що версія агресивної поведінки Олійника, яку правоохоронці разом із нардепом від БЮТ Віктором Лозинським висували раніше, не витримує критики", — сказав "Сегодня" заступник генпрокурора Ренат Кузьмін.

"Дані, які є в нашому розпорядженні, свідчать про те, що Горбенко й Ковальский були причетні до загибелі Олійника. У цій справі допитано вже понад 750 осіб", — повідомив також він.

Коментуючи звернення Лозинського до ГПУ з проханням внести на розгляд Верховної Ради подання про позбавлення його депутатського імунітету (БЮТ уже заявив, що це подання підтримає), Кузьмін сказав:

"Рішення про подання до ВР буде приймати особисто (генпрокурор) Медведько, який після відпустки виходить на службу у вівторок, 30 червня".

"Ми викликали Лозинського для дачі свідчень 28 червня, але той не з'явився без пояснення причин. Позбавившись депутатського імунітету, він значно полегшить роботу слідству", — зазначив Кузьмін.

Водночас, помічник народного депутата Василь Кешман розцінює бажання Лозинського відмовитися від недоторканності як підтвердження його невинуватості.

"Це особиста ініціатива нардепа, який не перешкоджав слідчим діям раніше і не чинить перешкод тепер", — каже він.

Як відомо, 16 червня внаслідок інциденту за участю депутата від БЮТ Віктора Лозинського, прокурора Голованівського району Євгена Горбенка й начальника райвідділу міліції Голованівського району Михайла Ковальського загинув 55-річний Валерій Олійник.

Учасники інциденту причетність до вбивства заперечують, називаючи свої дії самозахистом. Разом із тим, на тілі загиблого було виявлено 9 вогнепальних поранень, численні переломи. Поховали його без ноги.

Горбенко й Ковальський уже звільнені з займаних посад. Крім того, президент звільнив губернатора Кіровоградщини Василя Моцного і голову Голованівської райдержадміністрації Михайла Крижанівського.

У свою чергу Лозинський звернувся до генпрокурора з проханням внести на розгляд Верховної Ради подання про позбавлення його депутатської недоторканності.

“Українська правда”, 30.06.2009

Олійник не стріляв по Лозінському і компанії - генпрокурор

Житель Кіровоградської області Валерій Олійник, котрий загинув 16 червня в мисливському господарстві Голованівського району Кіровоградської області, не стріляв по колишньому депутату від БЮТ Віктору Лозінському або його супутникам.

Про це в інтерв’ю "Дзеркалу тижня" заявив генпрокурор Олександр Медведько.

"На даний момент, базуючись на наявних матеріалах слідства, я дійшов висновку, що Олійник не робив пострілів", — заявив генпрокурор.

При цьому Медведько висловив сумнів у тому, що нібито знайдений у Олійника пістолет "ТТ", а також стартовий пістолет, дійсно належали убитому.

"У даний момент розслідується кримінальна справа, і ми перевіряємо, кому належали три одиниці знайденої зброї. За моєю інформацією, "пневматику" в Олійника нібито бачили раніше. А от щодо приналежності йому стартового пістолета, а тим більше ТТ, у мене, прямо скажу, великі сумніви", — сказав генпрокурор.

Він також підтвердив, що Олійник під час трагічного інциденту був тверезий. "Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа Олійника, у момент загибелі він був тверезий", — повідомив Медведько.

Водночас він визнав, що відносно Лозінського, а також прокурора Голованевського району Євгена Горбенка і начальника райвідділу міліції Михайла Ковальського, що супроводжували його, не було проведено своєчасної експертизи на наявність алкоголю в крові, і Генпрокуратура має намір дати належну оцінку цьому факту.

"1 липня мені під час наради керівник головного слідчого управління сказав, що експертизі на алкоголь прокурора, народного депутата і начальника міліції не піддавали. Ми обов’язково дамо цьому оцінку", — повідомив генпрокурор.

“Українська правда”, 04.07.2009

Односельці загиблого розповіли свою версію інциденту з Лозінським

Мати загиблого Олійника заплуталась зі своїми свідченнями

Жителі села Грушки Голованівського району Кіровоградської області виклали свою версію інциденту за участі депутата від БЮТ Віктора Лозінського, в результаті якого загинув місцевий житель Валерій Олійник.

Зокрема, мати загиблого Любов Олійник повідомила газеті "Сегодня", що того вечора Валерій пішов в сусіднє село.

"При собі у нього нічого не було, окрім куртки. Про його смерть я дізналася наступного дня. До мене приїхали троє міцних чоловіків на великому чорному джипі. Вони показали мені наган і питали, чи не Валерин цей пістолет. Але він був тихий і замкнутий! Жив з того, що копав людям городи. Звідки у нього могли бути пістолети? Ці люди мені дали двісті гривень і поїхали , — повідомила вона.

Напередодні під час прес-конференції Лозінський показав відеозапис інтерв'ю з матір'ю Олійника, де вона давала інші свідчення (ВІДЕО). За її словами, наган їй показував саме син.

Сусідки Олійника Наталія Кравець і Людмила Вацюк, яких наступного дня після трагедії міліціонери запросили свідками при обшуку в будинку загиблого, запевняють, що зброї в будинку ніхто не знайшов. Односельці вважають, що хтось намагається зробити з Валерія злочинця, який гуляв по селу із зброєю в руках.

 У нього колись був бізнес в Херсоні, потім Валера прогорів і трішки з'їхав з глузду. Але він і мухи не образив би. Пунктик був у нього — писав постійно листи у Верховну Раду депутатам і пропонував свої винаходи типу того, як дістати енергію з сонячного зайчика", — розповів ще один житель села Олексій.

Валера був тихий і замкнутий

Він упевнений, що все було інакше. За словами жителя села, за лісом починаються мисливські угіддя Лозінського.

"Побачили мужика, який бродить поряд з його землею. Лозінського тут усі господарем називають... Ось і вирішила, напевно, компанія провчити нахабу, поганяти по полю, як зайця", — відзначив житель села.

Співбесідник видання також розповів, що в селі ні для кого не секрет, що увечері напередодні трагедії з десяток людей бачили Лозінського з начальником міліції і прокурором і ще декількома місцевими жителями в барі, де вони нібито довго пили і про щось розмовляли.

Газета також повідомляє про ще одну версію, яка гуляє серед людей. Видання пише, що нібито вночі додому до однієї з жінок, яка у вівторок була за столиком з Лозінським, приїжджали "серйозні люди" і нібито благали, щоб її чоловік узяв на себе вбивство. Немов, дадуть умовно, а в нагороду чоловіка озолотять — дадуть мільйонний кредит без відсотків.

"Той мужик геть відмовився, розумів, куди може вляпатися. Та й алібі у нього було — того вечора він виїжджав зустрічати сина на Київську трасу і там його бачили. Після цього вже вранці з'явилася версія, що Олійник був озброєний, стріляв, а його затримали", — повідомив газеті Олексій.

На тілі загиблого налічили дев'ять вогнепальних поранень

У місцевій райлікарні, куди, за офіційною версією, доставили ще живого порушника, виданню заявили, що вночі з вівторка на середу їм доставили труп.

"Мертвий чоловік був в наручниках, на його тілі ми налічили дев'ять вогнепальних поранень, при цьому — відкритий перелом ноги, поламані ребра і ключиця", — повідомило джерело в лікарні, яке побажало залишитися невідомим.

Як повідомлялось, 22 червня члени слідчо-оперативної групи оправдали дії Лозінського і людей, які під час інциденту були з ним.

Також народний депутат від БЮТ Володимир Пилипенко звернувся до міністра внутрішніх справ Юрія Луценка з проханням розглянути можливість нагородження осіб, які затримали озброєного злочинця в Голованівському районі Кіровоградської області.

За матеріалами: Сегодня, proUA, Gazeta.ua

gazeta.ua 23.06.2009

“Людей прив'язували мотузками до дерева на ніч”

Минулого тижня в Голованівському районі на Кіровоградщині знайшли вбитим жителя села Красногірка 45-річногоВалерія Олійника. Він загинув після сутички з нардепом-“бютівцем” Віктором Лозінським, прокурором Голованівського району Євгеном Горбенком і начальником райвідділу міліції Михайлом Ковальським.

Олійника нібито спочатку побили, а тоді застрелили. Розповідають, що в тілі виявили 9 вогнепальних ран. Цією справою зайнялися нардепи від Партії регіонів Владислав Лук'янов і Валерій Бондик. Вони поїхали на місце трагедії.

— Ми зустрілися з місцевими мешканцями. Вони були налякані, відмовлялися говорити на камери, — розповідає 45-річний Владислав Лук'янов. — Але потім зізналися, що це не перше вбивство в їхньому селі. Рік тому в лісі, який орендує “бютівець” Лозінський, вбили ще одного чоловіка. Люди скаржилися: якщо вони заїжджали до лісу навіть просто відпочити, потім комусь із них палили хату, а комусь — машину. Були випадки, коли людей прив'язували мотузками до дерева на ніч. Селяни кажуть, що це все роблять Лозінський і його компанія.

Як йому вдавалося уникати покарання?

— Лозінський зробив усе, щоб призначити лояльного до себе керівника районної міліції, прокуратури. Поставив свою людину в суді. І навіть той, хто займається справою вбивства Олійника, теж призначений по протекції Лозінського. У нього там усе схвачено! — обурюється нардеп. — У день убивства в угіддях Лозінського була немала тусовка. Кажуть, вони щось святкували в ресторані неподалік. І нібито були напідпитку. Але це ніде не зафіксували. Коли ми приїхали до Голованівська і звернулися до місцевої міліції та прокуратури з проханням надати інформацію, то нам відмовили.

Лук'янов розповідає, що відразу після зустрічі з місцевими поїхав із Бондиком до матері загиблого.

— Коли ми побачили, в якому скрутному становищі живуть ці люди, відразу зрозуміли: те, що приписують вбитому Олійнику, — це чистісінька брехня. Звідки в нього було кілька пістолетів? Біля його тіла навіть не знайшли ніякої кобури, в якій він би міг нести зброю. Говорять, що нібито Олійник ще й біг із двома пістолетами та ножем. Це виглядає абсолютно неправдоподібно.

“Бютівець” Андрій Портнов каже, що Лозінський проявив мужність, захищаючись від нападника...

— Стріляти по людях із мисливської зброї — це кримінальний злочин. Не розумію, чому вбивство селянина, який не жив, а виживав, — це прояв мужності для представників БЮТу, — підвищує голос Лук'янов. — Якщо вони вважають, що вбивство людей — це героїчний вчинок, то нехай більш чітко розкажуть громадянам про свою ідеологію.

І президент, і прем'єр заявили про зацікавленість у тому, аби відповідні органи розібралися в ситуації. Юлія Тимошенко навіть попросила генпрокурора взяти “справу Лозінського” під особистий контроль.

— Мало вірю в публічні заяви Тимошенко, — усміхається “регіонал”. — Їй невигідно, аби справу було доведено до кінця і щоб її депутата признали винним. Як тільки стало відомо про “вдале” полювання “бютівця”, її прибічники всіляко почали вигороджувати його. Міністр внутрішніх справ заступився. Тепер немає підстав довіряти навіть Луценку і його відомству. Тому в мене є великі сумніви, що це розслідування буде прозорим і що його доведуть до кінця.

Але ж ви збираєтеся створювати тимчасову комісію, яка розслідуватиме цю справу. Яке покарання чекає на Лозінського, якщо його визнають винним?

— Тоді парламент розгляне питання про зняття з нього депутатської недоторканності. Після цього його можна буде арештовувати.

Ви знайомі з Лозінським? Бачили його в парламенті?

— Ні. Він не частий гість на засіданнях Верховної Ради. Напевно, немає часу туди приходити — зайнятий полюваннями.

Ольга Смалюхівська

gazeta.ua 23.06.2009

Експертиза підтвердила переломи у загиблого, з яким пов'язують члена БЮТ

Тіло загиблого чоловіка на Кіровоградщині, у можливій причетності до вбивства якого підозрюється член БЮТ Віктор Лозинський, вже віддали матері після експертизи у Києві.

Про це журналістам у середу повідомила уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова.

"Учора матері було віддано тіло цієї людини, яка була вбита. За даними прокуратури, його було доставлено абсолютно роздягненим на судово-медичну експертизу зі слідами від наручників", — розповіла Карпачова.

Водночас Карпачова порадила дочекатися результатів розслідування з цього приводу і закликала "не робити з цього виключно політичну справу".

Також, за словами омбудсмана, вона порекомендувала депутатам створити тимчасову спеціальну комісію для розслідування обставин інциденту.

Як відомо, 16 червня у Голованівському районі Кіровоградської області внаслідок сутички з членом БЮТ Лозинським, Голованівським районним прокурором Євгеном Горбенком і начальником Голованівського райвідділу міліції Михайлом Ковальським загинув чоловік 1954 року народження.

Учасники інциденту стверджують, що запідозрили у загиблому браконьєра, причетність до вбивства вони заперечують.

Водночас у вівторок з'явилася інформація про те, що на тілі загиблого нарахували 9 вогнепальних поранень, переломи ребер та інші травми.

Українська правда, 24.06.2009

«Великі люди»: все схвачене?

Автор: Світлана ОРЕЛ (Кіровоград)

Розголос навколо трагедії, що сталася на Кіровоградщині минулого тижня з участю народного депутата Віктора Лозинського, не тільки не стих, а й набув нових загадкових і просто страшних подробиць. Прес-конференція самого Лозинського, що відбулася минулого понеділка, не внесла ясності, а навпаки — поставила безліч питань, на які ні журналісти, ні громадськість, ні односельці загиблого відповіді знайти не можуть. Правоохоронні ж органи, зокрема прокуратура області, яка порушила кримінальну справу за фактом смерті, коментарі давати відмовляються, посилаючись на таємницю слідства. Можливо, з професійного погляду, дотримуватися таємниці слідства й доцільно, але нинішнє мовчання прокуратури на тлі кричущих подробиць, які стали відомі з кількох новинних сюжетів центральних телеканалів, викликає однозначну реакцію: мовчать — отже, хочуть спустити справу на гальмах.

Серійний самовбивця?

Нагадаємо: трагедія сталась увечері 16 червня, коли народний депутат фракції БЮТ Віктор Лозинський разом із начальником Голованівського районного відділу міліції Михайлом Коваль­ським та прокурором району Євгеном Горбенком (обидва нині відсторонені від своїх обов'язків), проїжджаючи по території району машиною «Нива-Шевроле», побачили на полі підозрілого чоловіка (обірваного, неголеного) й запитали — хто він і чому йде не шляхом. У відповідь, як стверджують Лозинський та інші два учасники події, незнайомець почав стріляти. Начальник міліції викликав наряд, тим часом троє високопосадовців, під'їхавши ближче до невідомого, намагалися його затримати. У незнайомця в руках з'явився ніж, яким він, начебто, поранив Лозинського (на час проведення прес-конференції, тобто через п'ять днів, якихось ушкоджень помітно не було), тут-таки з'ясувалося, що в таємничого лісовика є ще один пістолет. Група міліції, що прибула на місце події, затримала порушника (без стрілянини, як зазначив сам Лозинський). На нього наділи наручники і, помітивши кров на нозі чоловіка, викликали «швидку». Вона приїхала оперативно, нібито й надала допомогу таємничому порушникові, але відразу по приїзді в лікарню він помер. Медики діагнос­тували травматичний шок, вогнепальне поранення правого стегна і правої гомілки, внаслідок цього — велику втрату крові. Поранення невідомий зловмисник, як стверджує Лозинський (а за ним на брифінгу — і прокурор області Геннадій Тюрін) нібито завдав собі сам.

Загиблим виявився 55-річний Валерій Олійник, уродженець села Красногірки Голованівського району, який останніх 10—12 років мешкав у селі Грушки сусіднього Ульянівського району. Розповідає голова ветеранської ради при Грушківській сільській раді Володимир Крижановський:

— Мати Валерія Любов Овсіїв­на розлучилася з чоловіком, коли хлопцеві було сім років. Тоді ж вона й переїхала в наше село із Красногірки, працювала дояркою, а Валерій залишився з батьком. Десь навчався у профтехучилищі, потім пішов до армії, слу­жив понадстроково у внутрішніх військах (і Лозинський, і Яворівсь­кий підкреслювали, що Олійник мав негативні характеристики по службі, виявляв нездоровий інтерес до зброї. — С.О., потім десь намагався зайнятися бізнесом, не вийшло, повернувся до матері у Грушки, своєї сім'ї не мав. Розумово відсталим не був, інколи демонстрував непогане орієнтування в політичних подіях, але, безперечно, поводився дивакувато. Часто ображав матір, заробляв тим, що ходив навколишніми селами, допомагав людям обробляти городи, рубати дрова. Збирав пляшки, всілякий непотріб. При ньому цілком могли бути ніж або сокира, але вогнепальної зброї у нього ніколи не бачили.

Коли наступного дня в сільраду повідомили про смерть Валерія (в якому стані і з якими ушкодженнями його було доставлено до районної лікарні, головний лікар Сергій Стоянов, який, до речі, й виїздив на «швидкій», із невідомих причин відсторонивши чергового лікаря, повідомляти категорично відмовляється, посилаючись на те, що дав слідчим підписку (?) про нерозголошення), з'ясувалося, що мати вже знає про це. Серед ночі до неї приїздили якісь невідомі, які відрекомендувалися «великими людьми», показали їй зброю, яка нібито належала Валерію, дали 200 гривень, шукали у хаті й нібито забрали якісь документи. Хто саме це був, жінка, якій уже за 80, крім знущального — «великі люди», сказати не може, правоохоронці ж — мовчать. До речі, матір не викликали на опізнання тіла, зате викликали на опізнання зброї, того пістолета, якого, за словами Любові Овсіївни, їй показали нічні візитери.

Односельцям вдалося забрати тіло Валерія не одразу. Кілька разів районна прокуратура давала відбій, і тільки минулого вівторка грушківці ховали щільно загорнутого у целофан небіжчика, якого, м'яко кажучи, не рекомендували розгортати. Але вже на цвинтарі (ховали за рахунок громади і останньої пенсії Любові Овсіївни), на наполягання матері та журналістів СТБ, целофан розгорнули, і люди вжахнулися: обличчя покійника побите, ключиця переламана, немає однієї ноги… Про таке у довідці про смерть — ані слова. Як могла людина сама собі завдати таких каліцтв?!

До речі, Володимир Крижановсь­кий розповідає, що наступного після похорону дня у село завітали якісь незнайомці й наполегливо цікавилися, хто і на якій підставі відкрив труп. Хто ці люди — ніхто не знає.

У райлікарні, куди, за версією Віктора Лозинського, зловмисника допровадили живого, пояснюють, що в ніч із вівторка 16 червня на середу 17-го їм доставили труп. Мертвий чоловік був у наручниках, на його тілі нарахували дев'ять вогнепальних поранень, при цьому він мав відкритий перелом ноги, поламані ребра і ключицю. Працівник лікарні, який стверджує це, категорично відмовляється називати своє прізвище. Про такі ж каліцтва йдеться і в заяві ВО «Свобода», яка першою привернула увагу до цієї події. Свободівці, посилаючись на свої джерела, теж не називають їх. До речі, осередки партій (крім соціалістів, які називають чимало інших фактів сваволі правоохоронців) в області досі зберігають цнотливе мовчання.

ВО «Свобода» у своїх заявах стверджує, що не було проведено належної судово-медичної експертизи, а Лозинського і його компаньонів — не перевірено на вміст алкоголю в крові. За словами прокурора області Геннадія Тюрина, запаху від них не відчувалося(?!), отож і не перевіряли…

Всесильний Лозинський

Згадане тут — лише найгостріші, найкричущіші питання, відповідей на які немає — і, таке враження, ніхто особливо й не збирається шукати. А ще ж є маса дрібніших нестиковок та різночитань між розповідями Лозинського, Тюрина, тим, що кажуть люди. Наприклад, мешканці Грузького (село, неподалік якого сталася трагедія) стверджують, що постріли з мисливських угідь Лозинського чули протягом дня, що ввечері (вже після 20-ї) бачили його у барі цього ж села разом із чималою компанією. Чи допитано тих свідків? Знову ж — прокуратура мовчить.

Якщо цього не зробити оперативно, із часом люди просто можуть відмовитися свідчити, адже характер Віктора Олександровича окрузі відомий. Володимир Крижановський наполягає: люди бояться ходити в ліси, які стали мисливськими угіддями Лозинського, не те що полювати чи відпочивати, а навіть по гриби. Як уміє охорона захищати «депутатський» ліс, знає ще один земляк Валерія Олійника — Борис Пустовіт, який мав необережність заблукати туди із мисливською рушницею. Його і били, і душили, аби запам'ятав на все життя. Взагалі, той ліс має погану славу: торік там було знайдено труп невідомого чоловіка. Але тоді справа не набула розголосу. Оперативно ж дізнатися, скільки зареєстровано нерозкритих убивств у Голованівському районі, виявилося неможливо: прес-служба обласного УМВС люб'язно запропонувала, аби редакція надіслала письмовий запит із цього приводу.

Та що там прості селяни! Про перипетії «дружби» Лозинського і колишнього голови райдержадміністрації Івана Кучера ми згадували в попередньому числі тижневика. Як з'ясувалося, результатом особливих стосунків з Лозинським стала й відставка наступного голови райдержадміністрації — Сергія Піддубного. Призначений після подій на Майдані, він романтично вірив, що на таких, як Лозинський, можна і слід впливати. Звернувся з листом до міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, який, до речі, на минулих виборах президента був спостерігачем саме в тодішньому 101-му окрузі й на власні очі міг пересвідчитися, як уміє діяти Віктор Лозинський.

«Люди чекали, що буде дано належну правову оцінку незаконним втручанням В.Лозинського, — йдеться у листі, — в діяльність правоохоронних та державних органів, незаконному заволодінню комунальним, колективним та державним майном, зокрема двома хлібоприймальними підприємствами (зараз перепродані іншим власникам), рядом об'єктів райспоживспілки, у тому числі ринком, хлібозаводом, приміщенням райдрукарні, незаконному користуванню лісомисливськими масивами, внаслідок чого, як було доведено актом перевірки КРВ в Голованівському районі, держлісгоспу завдано значних збитків». Колишній голова райдержадміністрації попереджав міністра: монопольний контроль Лозинського над місцевою міліцією, райгазетою, районною радою — небезпечний і може призвести до сумних наслідків. Відповіддю стало швидке (протягом тижня) звільнення Сергія Піддубного з посади. Пізніше Лозинський оприлюднив текст листа до Луценка у підконтрольній йому місцевій газеті «Наша воля», очевидно демонструючи: ось що він проти мене писав — і де він тепер?

На цьому тлі по-блюзнірськи звучить пропозиція колеги по фракції БЮТ Андрія Кожем'якіна нагородити Лозинського нібито за геройське затримання небезпечного злочинця. Але чого в нас тільки не буває! Стрілки переводяться елементарно. Недарма Віктор Олександрович під час прес-конференції заявив, що якби він не був народним депутатом, то ця подія яйця виїденого не коштувала б і закінчилася б ще на стадії розслідування у райвідділі міліції. Слід уточнити: якби справа не набула такого розголосу, її справді легко було б поховати. Недарма ж шановні депутати всіляко підкреслювали нікчемність загиблого — і наркоман він, і матір ображав (демонструвалося відео, на якому мати про все це розповідає, нібито випадково знайдене Лозинським в Інтернеті). Та хіба у цьому річ?!

Учора, 26 червня, у Кіровограді відбувся брифінг заступника Генерального прокурора Рената Кузьміна. Повідомивши. що вже працює слідча група Генеральної прокуратури, високопосадовець позитивно оцінив напрацювання Кіровоградської обласної прокуратури (хоча, як відомо, президент ставить питання про зняття прокурора області з посади). Слід зазначити, що відповіді Рената Кузьміна на запитання журналістів були більш ніж обтічні, носили мало конкретики і, на жаль, у загальній картині трагедії у Голованіському районі залишається й далі чимало білих плям. І все ж заступник Генерального прокурора визнав, що на тілі Олійника було багато поранень та переломів, а пістолети, які нібито належали Олійнику (тепер уже так питання не стоїть), не зареєстровані ні на нього, ні на інших учасників події.

«Дзеркало тижня» № 24 (752) 27 червня — 3 липня 2009

Рабовласник з депутатським мандатом

Ярослав Тракало

Позавчора в селі Грушка поховали Валерія Олійника. Він не єдиний, хто постраждав від «хазяїна» Голованівська

Поїздка журналістів «УМ» на Кіровоградщину, де минулого тижня за нез'ясованих обставин загинув безробітний Валерій Олійник, шокувала. І навіть не тим, що можна побачити практично в кожному райцентрі України — бідністю людей. Область, за голоси якої у будь–який спосіб, у тому числі й незаконний, у 2004 році боролися «біло–голубі», котрі, зрештою, програли, після революції не здобула ані свободи слова, ані права звернення до вищих владних інстанцій, ані права на землю. За намагання добитися цих прав у Голованівському районі одних саджають до в'язниці, інших — убивають. Депутата–БЮТівця Віктора Лозинського тут називають «хазяїном», «царем». Від нього залежать усі органи влади Голованівська, та й загалом усе місто. Він може милувати і карати. Безкарно. Як це сталося з Валерієм Олійником.

«Я не зрікалася сина — мене змусили»

Перипетії навколо загибелі Валерія Олійника, який нібито напав на нардепа–БЮТівця Віктора Лозинського, а заразом і супроводжуючих його осіб — прокурора Голованівського району Євгена Горбенка та начальника райвідділу міліції Михайла Ковальського — викликали неабиякий резонанс. За кілька днів сам Лозинський скликав прес–конференцію і багато говорив про самозахист, демонструючи журналістам порізи на руці, які нібито завдав йому Олійник. Згодом невідомо звідки в інтернеті з'явився відеозапис матері покійного, де вона невпевнено, але зреклася сина, розповівши, що той «міг убити людину». І це попри те, що буквально напередодні Любов Олійник характеризувала свого сина як людину, «котра і мухи не образить».

Сусіди переконують: Ва­лерій ніколи не відзначався агресивністю, а, навпаки, був працьовитим і хазяйновитим чоловіком. «Бувало таке, що він заходив позичити дві гривні. Але жодного разу не було, щоб не віддав борг, — розповідає Людмила Вацюк, сусідка, з якою «УМ» розмовляла на поминках загиблого. — У 1997 році він спробував організувати бізнес разом із моїм сином. Ви не уявляєте, наскільки ця людина була грамотна в розрахунках, хоча, здавалося б, і немає відповідної освіти».

«УМ» удалося знайти пояснення і згаданому відео з матір'ю, де вона змінила власні слова про невинність сина на фактично звинувачення його у вбивстві. Голова ветеранської ради села Грушка Валерій Крижановський — чи не єдиний з «владного олімпу» села, хто збирав кошти серед місцевих на похорон Валерія, — каже, що тиску на Любов Олійник, який їй довелося зазнати, витримав би не кожен молодий: «За останні кілька днів до неї приїжджали багато–хто. Причому всі запевняли, що хочуть допомогти, однак заходили до хати, як господарі, фотографували, робили обшук, і все це під покровом ночі».

Після попереднього «опрацювання» 81–річної жінки приїхали і «великі люди». «Коли я попросила їх представитися, відповіли, що їхні прізвища дуже відомі, але я нічого не запам'ятаю. Фотографували мене, робили обшук у кімнаті сина, а потім показали якусь зброю й попросили запам'ятати її, бо, мовляв, це зброя, з якої мій син стріляв по комусь», — розповідає «УМ» пані Люба. Утім на цьому візити до старенької не припинилися. Пізніше до неї завітали представники прокуратури: «Вони запевняли, що все роблять у моїх інтересах. Так само фотографували мене, обдивилися кімнату сина. Сказали, що так треба, щоб допомогти, бо вони знають, що мого сина застрелили. Далі наполягли, аби я сказала на камеру їхній текст, де, зокрема, були й слова, що мій син міг убити. Потім, показавши записане відео, білява жінка, яка була разом із ними, висловила мені співчуття й дала 200 гривень».

Він хотів виловити «зайчика». Але став «кабаном»

Після виклику до прокуратури, де Любов Олійник протримали більше чотирьох годин без склянки води, їй виклали кілька видів зброї і наказали «згадати», яку з них чи всі одразу показував син. Односельці жінки переконані: старенькій жінці не випадково показували напередодні таку саму зброю вдома, змушуючи запам'ятати її. Лише так згодом можна було відмити від крові руки вбивць і очорнити мертвого Валерія, якого всі в Грушці називали «Божим чоловіком».

«Коли проводили обшук у кімнаті сина, знайшли пляшки з наліпками. У посуді Валерій і справді вистоював якісь трави, однак лише тому, що вірив у власні сили й хотів знайти спосіб видобутку енергії з, як він казав, «сонячного зайчика», аби хоча б якось допомогти державі», — каже Людмила Вацюк. Жінка додає: якщо б у селі була робота чи можливість розпочати власний бізнес, як того прагнув Валерій у 90–х роках, він не копав би людські городи за копійчину і, врешті–решт, не потрапив би до фатального мисливського угіддя депутата Лозинського, де, за окремими версіями, нібито збирав пляшки. З'ясувати, що ж трапилося насправді, виявилося непросто. У районному центрі з населенням понад вісім тисяч більшість мешканців скрушно опускали очі, коли «УМ» запитувала про події тієї ночі. Утім чутки про вбивство невинного чоловіка гуляють райцентром. Вірити в них можна, зокрема, й тому, що з села Грушка, де жив покійний Валерій, до мисливського угіддя пана Лозинського дорога становить кількадесят кілометрів. Повірити ж, що чоловік ішов по пляшки до угіддя, де й не «бомжу» пройти непросто, — складно. Люди кажуть, що покійний сподівався на більше, ніж копійки, виручені за скляну тару. Бо знайшов підробіток у того, хто пізніше запевнятиме, що Валерій Олійник напав на нього спершу з пістолетами, а потім — з ножем.

У такому випадку можна пояснити іншу версію, за якою Валерій Олійник за два тижні до смерті нібито демонстрував матері «наган», на чому потім так палко наполягатимуть слідчі. «Там увесь час стріляють навіть автоматні черги — зброя для цих людей не є проблемою. У селі говорять, що Валері сказали загнати кабана, бо мало приїхати постріляти районне начальство. Також подейкують, що в той вечір начальство щось святкувало в одному з розважальних закладів Голованівська, а потім поїхало на полювання, — каже мешканка села Грузьке Тамара Лисовська. — Оскільки кабана не побачили, а «царі» нашого міста вже були «у доброму гуморі», то наказали Валері бігти замість тварини!». Якщо дотримуватися цієї версії і чоловік справді влаштувався в угіддя, щоб підзаробити грошей, не виключено, там йому і видали «наган». Бо придбати недешеву зброю безробітному не по кишені.

Цар лісу

Має Голованівськ ще одну характерну ознаку: у місті можна зустріти стільки автівок із синіми, себто міліцейськими, номерами, що складається враження, ніби це «силова столиця» регіону. Та, попри це, брак довіри до влади в місті — колосальний.

Борис Пустовіт постій­но займається фізичними вправами на природі, однак нині літній чоловік, який усе життя прожив у селі Клинове, не може спокійно вийти у ліс, бо там розташовані мисливські угіддя, які нібито і належать державі, але насправді — пану Лозинському, котрий їх орендує, і, кажуть місцеві, встиг збудувати чимале обійстя. «Я люблю ходити взимку на лижах. Одного разу зайшов і на територію, яку тепер прийнято називати «угіддям пана Лозинського». Залишивши спорядження біля дерева, вирішив прогулятися, бо здавна люблю природу, люблю залишатися на кілька діб у лісі, свого часу навіть проводив по кілька днів у землянці, викопаній власноруч. Ішов у той день із карабіном, бо маю мисливський квиток. Повертаюся до лиж, чую — «Бросай оружіє!». Кинув зброю, коли — ні: Лозинський почав бити мене по голові. На моє запитання «За що?» той відповів: «Бо ти пішов у мій ліс!» Спересердя кажу йому: «А мій де ліс? А мого батька та матері, які на цій землі все життя працювали, де ліс?! З яких це пір ліс став твоїм?» А він мені: я його викупив, бо отримую 100 тисяч доларів у місяць. Що мені було відповісти з моїми на той час 66 гривнями?».

Далі чоловік неохоче розповідає, як депутат Лозинський душив його петлею для тварин, звинувативши в розкладанні пасток на звірів «у його лісі». «А потім почав вимагати, щоб я зняв галоші. На вулиці зима, снігу по коліна, а до села — 8 кілометрів... Додому я йшов фактично босий, бо валянки облетіли без галош, і я мало не замерз. У березні цього року знову пішов у ліс. На своє нещастя, там мене перестрів пан Лозинський, який збив із ніг і почав бити. На заклики отямитися, бо «повідбиваєш печінки», відповів сухо: я не просто повідбиваю тобі все, а і уб'ю! Далі витягнув з кишені мій телефон, поставив на пеньок і розстріляв із рушниці».

Чия земля? Лозинського!

Дістатися до «лісового маєтку» нардепа–БЮТівця виявилося непросто: з усіх сторін він обгороджений лісом. А якщо хтось проїжджає єдиною польовою дорогою біля «угіддя», переконують місцеві мешканці, обов'язково повинен пройти «огляд». «Одного разу вони навіть перевіряли коляску з моєю дитиною, бо думали, що я там заховала щось, поцупивши у них», — розповіла місцева мешканка Галя. Своєрідну «митницю» тут проходять усі: — від мотоциклів до іномарок. «Останнім Лозинський підпалив авто хлопців з Одеської області, які погналися за зайцем, не знаючи, що це приватна власність, бо ніде жодної таблички немає! Лише місцеві знають про його територію, бо нардеп називає весь Голованівський район — «своїм, який він нікому не віддасть», — каже мешканка села Грузьке Тамара Лісовська. «Авто тут горять регулярно — це один із методів впливу на місцевих, щоб боялися. А ті, хто затягують конфлікт із депутатом, не йдучи на поклін, ризикують позбутися й обійстя, — додає літня сусідка пані Лісовської, яка боїться назвати навіть своє ім'я — Я пам'ятаю, як стояв спалений «бобик», а приїжджі весь час дивувалися: чого це в нас кіно знімають?».

«Це не бойовик, а кіно про кріпаків сучасності, які не мають жодного права у демократичній державі», — веде далі Тамара Лісовська, одна з небагатьох, яка наважилася написати листа Президенту Віктору Ющенку з простим проханням — допомогти з'ясувати, чи не має наміру БЮТівець обманути людей, пропонуючи забрати понад 3,5 тисячі гектарів землі в оренду для інвесторів. Її односельці підтверджують: Лозинський приїхав і разом з однопартійцем Андрієм Веревським почав вимагати віддати йому усю землю, яка мала дістатися людям внаслідок розпаду колишьного колгоспу. «Мотивував це тим, що приведе сюди негрів пшеницю вирощувати. Зрештою, перепродавши землю через підставні фірми, людей залишили без копійки і землі, а мене засудили за те, що написала листа до Президента», — скаржиться пані Лісовська. Як зазначив у позовній заяві нардеп, у листі на ім'я Віктора Ющенка є слова, які принижують його честь і гідність. Не забарився стати на бік депутата і районний суд, який присудив жінці п'ять тисяч гривень штрафу. А оскільки та відмовилася платити, бо не вважає себе винною, та й таких грошей не має, описав її майно. До пані Тамари навіть приходили судові виконавці, які забрали... пилосос. А ще в описаному майні значиться... балія. «То віддала пилосос — нехай забирає і її. Мабуть, депутати–БЮТівці живуть і справді погано, якщо не мають у чому покупатися», — крізь сльози іронізує жінка.

«Ти сидиш, а я з Ющенком «по дьоснах» ганяю»

Правди шукати ніде, кажуть місцеві. Адже в нашому місті Віктор Лозинський разом із прокурором і начальником міліції району — одне ціле. «Я був єдиним, хто не погодився платити «мзду» з кафе, яке будував власними руками, не вкравши ані копійки, — розповідає приватний підприємець Василь Конякін. — Зрештою, проти мене порушили карну справу, а коли я прийшов у міліцію, то у кабінеті Ковальського застав прокурора Горбенка і Лозинського, який заявив мені, що я вже сиджу».

Пана Василя і справді посадили на три доби, сфабрикувавши справу, що він донині намагається довести в суді. Нині ж цькування триває. І якщо раніше чоловік вірив у справедливість, сьогодні лише гірко згадує: «На мій день народження вони кинули мене за ґрати, бо я нібито образив керуючого Лозинського пана Перепелицю, про що той не забарився написати заяву. І дарма, що в той час, коли я його нібито ображав, у мене була зустріч із представниками обласної міліції за фактом сфабрикованої і порушеної перед тим кримінальної справи. Коли мене закрили в камері, Віктор Лозинський сказав: «Бачиш, ти привів Ющенка до влади, підтримавши його на Майдані, й сьогодні сидиш. А я з ним «по дьоснах ганяю».

«Пан Лозинський на виборах у 2004 році відкрито керував штабом Віктора Януковича. І, самі розумієте, підпали бюлетенів, вибуховий пристрій, а потім пожежа на 53–й виборчій дільниці не могли статися без його відома. Пізніше він уже став членом Блоку Юлії Тимошенко. Згодом був усунений із посади неугодний голова райсуду, а нині нардеп Лозинський контролює усі без винятку державні структури у Голованівському районі, де на всіх керівних посадах має або свого керівника, або заступника», — каже колишній голова райдержадміністрації Сергій Піддубний. А також додає, що неодноразово звертався з листами до міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, однак відповіді не отримав.

Зате Міністерство внутрішніх справ днями під керівництвом того ж борця за «бандитам — тюрми!» Юрія Луценка не забарилося поширити повідомлення, що «члени слідчо–оперативної групи заявляють, що депутат від БЮТ Віктор Лозинський, Голованівський районний прокурор Євген Горбенко і начальник Голованівського райвідділу міліції Михайло Ковальський беззбройні допомагали правоохоронцям затримати злочинця».

ОСТАННЯ ПУТЬ

Позавчора у селі Грушка поховали Валерія Олійника. Попри сувору заборону не відкривати труну, люди таки вирішили пересвідчитися, чи справді хоронять односельця. Побачене шокувало: тіло чоловіка привезли без ноги, з пришитою головою і зашитими ранами від пострілів. «УМ» помолилася на могилі загиблого, де БЮТівські «царьки» не спромоглися після всього зробленого встановити навіть хреста, поховавши Валерія, як тварину. А люди, поминаючи Валерія, гадали, як вберегти навіть мертве тіло — ще за годину до похорону селом поповзли чутки, що його викрадуть, аби ніхто не міг провести повторної судмедекспертизи.

ДО РЕЧІ

І серпом, і молотом, і Шевченком...

А ще, подейкують місцеві, саме БЮТівець «постарався», аби в центрі міста, де попередня влада вперше за роки незалежності встановила малий Державний герб України — тризуб, тепер замість нього з'явився радянський серп і молот, про що «УМ» писала. Тоді ж наша газета повідомляла, що з центру міста зник пам'ятник Тарасові Шевченку, а влада лише згодом почала роз'яснювати, що його забрали на реконструкцію. Насправді ж монумент Кобзареві розташований за кілька метрів від «літнього будинку» пана Лозинського, огородженого височенним парканом, безпосередньо в центрі Голованівська. На вході стоїть охорона, яка пильно пантрує, аби знімки шикарного палацу не потрапили у пресу.

Коли місцевий священик церкви Київського патріархату отець Василь спробував протестувати і проти зникнення Тризуба, і проти зникнення пам'ятника Шевченку, Лозинський особисто кілька разів просив «не пхатися». «Він доганяв чоловіка по дорозі додому на своєму джипі. Причому намагався перегородити дорогу, лякаючи, що наїде на нього. Я матір–героїня п'ятьох дітей і завжди сподівалася на Юлію Тимошенко. Але сьогодні можу заледве прогодувати діток, не кажучи вже про навчання. А депутат Юлії Володимирівни замість підтримки залякує мого чоловіка», — каже дружина отця, Віра Іванівна.

“Україна Молода”, Номер 113 за 25.06.2009

Прокурор у наручниках

Ярослав Тракало

Жорстка позиція Президента не дозволила зам'яти справу про кіровоградське «полювання», а звільнених прокурора і начальника міліції Голованівського району затримала Генпрокуратура

Пам'ятник «голованівським порядкам»: за незалежності у «сонячному колі» скульптори розмістили тризуб, а нещодавно повернули серп і молот. (Фото Івана Любиша-Кірдея.)

Позавчора Віктор Ющенко провів нараду з силовиками, на якій обговорювали події в Голованівському районі. Там, нагадаємо, за нез'ясованих обставин загинув мешканець села Грушка Валерій Олійник. По завершенні рандеву в Президента кримінальну справу, порушену за фактом нанесення тілесних ушкоджень, що спричинили смерть чоловіка, передали до Генпрокуратури; створено оперативно–слідчу групу, до складу якої увійшли працівники центральних апаратів Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ. До районного центру для здійснення контролю за проведенням слідчих дій виїхав заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін. А вчора стало відомо про звільнення, слідом за прокурором Євгеном Горбенком, начальника райвідділу міліції Михайла Ковальського, а також прокурора Кіровоградської області Тюріна.

«Ваші однопартійці вбивають людей»

Ми таки можемо. Нехай поки що не все, але достатньо, щоб усвідомити, що ми є джерелом влади в країні. Люди, журналісти, ті, які не злякалися, які виступили з праведним обуренням з приводу свавілля депутата Блоку Юлії Тимошенко, одержали підтримку на найвищому рівні. «Сьогодні у вас, Юліє Володимирівно, більшість в українському парламенті, — апелював Віктор Ющенко до Прем'єра під час наради з силовиками. — Сьогодні ваші однопартійці вбивають людей. Якщо ви на стороні закону, я переконаний, ви підтримаєте скасування депутатської недоторканності».

Втручання Президента у справу про кіровоградське «полювання» надзвичайно важливе для багатьох жителів Голованівського району, які вже і не сподівалися на допомогу з боку державних осіб, бо самі довгий час борються з державою. Приміром, коли підприємець Василь Конякін відмовився платити «наліво» «хазяям» Голованівська, його кафе почали перевіряти, про це писала «УМ» у четвер в матеріалі «Рабовласник з депутатським мандатом». А оскільки порушень, окрім дрібних, знайти не могли, довелося вигадувати щось нове. «Якось, після того, як перевірка з пожежної частини жодних порушень не знайшла, біля райуправління міліції я випадково зустрівся з начальником Михайлом Ковальським. І так збіглося, що поруч був і начальник пожежної частини. Тоді наш головний міліціонер повернувся до нього і питає: ти вже знайшов, за що посадити Конякіна? А далі показує на дошку із зображенням оголошених у розшук і додає: дивися, бо звільниться місце Конякіна, його займеш ти». Вже невдовзі кафе чоловіка закрили... за відсутність громовідводу. Закрила пожежна інспекція одним розчерком пера, не давши навіть час, щоб виправити недолік. «А у кого нині є громовідвід? Питання ж в іншому — я не пішов на поклін», — каже пан Василь.

А ще Василь Конякін уже не перший місяць чекає, доки голова Голованівська Анатолій Маковей підпише сертифікати на землю, які має на руках підприємець, після чого він зможе отримати держакти. Невідомо, чому голова не підписує їх, але, приміром, звільнений позавчора прокурор Євген Горбенко знайшов, чим допекти після того, як підприємець відмовився платити керівникам райцентру. «Вони хотіли знести будівлю, яку я поставив на кількох сотках землі, що прилягають до хати. І це при тому, що земля належить тестю і є приватною власністю!».

Рука руку миє

Кругова порука діяла у Голованівську всюди. І майже всюди компанія незмінна — прокуратура, міліція і суд. Приміром, Тамара Лісовська, про що «УМ» теж повідомляла, написала главі держави телеграму, в якій просила «Президента Віктора Ющенка захистити її від самоуправства депутата Лозинського». Сталося це після розпаювання колишнього колгоспу «Зоря», коли люди, відмовившись продати свої паї, залишилися як без землі, так і без грошей». «З'явився уповноважений, який просто від нашого імені, на що ми нібито дали згоду, уклавши з іншою фірмою акт передачі майна «Зорі». Далі та фірма переуступила придбане іншій і пішло–поїхало — юридичні сліди загубилися, але ми ж знаємо, що продавати нас змушував Віктор Лозинський», — каже пані Лісовська.

Уже невдовзі суд задовольнив позов БЮТівця, який наполягав, що листом до глави держави жінка принижує його честь, постановивши стягнути з неї штраф у розмірі п'ять тисяч гривень і описавши її майно. Головуючим був Юрій Гут, який добре, кажуть місцеві, знайомий і з керівництвом міліції, і з нардепом. «Пана Гута у Голованівську знають як суддю за викликом: якщо потрібне рішення — знімається телефонна слухавка, і вже за кілька хвилин він приїжджає та виносить ухвалу», — підтверджує і Василь Конякін. А згодом до жінки прийшли і представники місцевої міліції, які спершу забрали у неї пилосос. «Потім знову з'явилися по майно, описане судом як компенсація моральних збитків. Одного з них вкусив мій пес. Так проти мене одразу ж порушили кримінальну справу», — каже пані Тамара.

Як зазначається у постанові, «Лісовська умисно, з мотивів явної неповаги до органів виконавчої влади та правоохоронних органів, відкрила хвіртку огорожі та нацькувала собаку», — цей дивовижний текст постанови про порушення кримінальної справи писав не хто інший, як нині звільнений на вимогу Президента прокурор Євген Горбенко. Та фабрикував, звісно, не без «одобрямсу» і тамтешніх міліціонерів, очолюваних Михайлом Ковальським, який замість того, щоб повернути людям по–шахрайськи забрані паї, допомагав нардепам відчувати себе «хазяями», а людей — кріпаками.

За повідомленням Міністерства внутрішніх справ, нині у Голованівську працюють співробітники Служби внутрішньої розвідки, які проводять розслідування щодо дій Голованівського райвідділу міліції. Учора «УМ» стало відомо, що Генпрокуратура затримала колишнього прокурора Євгена Горбенка та начальника Голованівського райвідділу міліції Михайла Ковальського за підозрою у навмисному завданні важких тілесних ушкоджень, які призвели до загибелі Валерія Олійника. Колишніх правоохоронців затримали в порядку статті 115 Кримінального кодексу України — навмисне вбивство, яка передбачає позбавлення волі на термін від 10 до 15 років або довічне ув'язнення.

Водночас учора Президент України Віктор Ющенко також оголосив сувору догану голові Кіровоградської облдержадміністрації Василю Моцному і голові Голованівської райдержадміністрації Михайлу Крижанів­ському у зв'язку з бездіяльністю за фактом убивства Валерія Олійника.

Україна Молода Номер 115 за 27.06.2009

Лозинский: животное с депутатскими полномочиями

Иван Степанов

Слабонервных просим не открывать этот материал. Исходя из новой информации, которую удалось собрать, можно утверждать: вся власть Голованевского района тяжело больна. В действиях ее царька Лозинского прослеживаются признаки тяжелого морального недуга, который впрочем, не освобождает его от уголовной ответственности. От нее депутата-стрелка пытаются спасти очень влиятельные лица. И еще: голованевскую власть следует перепахать вдоль и поперек, чтобы на ее месте насадить новую. Впрочем, это касается всей Украины.

Любитель животных Лозинский оказался редкостным животным

Сегодня уже не оставляет сомнений кто есть Виктор Лозинский и что произошло 16 июня на полях лесных угодий, принадлежащих экс-депутату. Это было жестокое убийство беззащитного невооруженного человека. Крестьянина Олейника расстреляли картечью. А после этого несколько часов жестоко избивали, не оказав первой медицинской помощи истекающей кровью жертве. Если бы ему просто наложили жгут для остановки хлеставшей крови, он, очевидно, остался бы жив. Олейника били ногами и прикладом, после чего надели наручники и стали выдумывать собственную версию случившегося: с тремя пистолетами, ножом, ранами, якобы нанесенными им всем трем убийцам – депутату Лозинскому, начальнику районной милиции и районному прокурору. Впрочем, судя по всему, участников преступления было больше – от 4 до 8. Но, обо всем по порядку.

Итак, 16 июня, в полседьмого вечера Лозинский вызвал по телефону начальника местной милиции Михаила Ковальского и районного прокурора Евгения Горбенко в свою усадьбу, расположенную в его охотхозяйстве. Те немедленно прибыли по зову человека, которому были обязаны должностями и всем, что имели. Лозинский пригласил их в дом. Там они поиграли в бильярд. Лозинский выразил недовольство: в последнее время участились несанкционированные им вырубки леса на территории охотхозяйства. После этого они сели в черный «Нива-Шевроле» Лозинского и отправились на осмотр угодий. Заехали на охотничью базу, выпили там водочки, после чего отправились в обратный путь. За рулем сидел Лозинский, прокурор – справа от него, Ковальский – слева на заднем сиденье.

Вдруг на поле вблизи леса заметили неизвестного. Это был крестьянин Олейник. Безоружный человек шел в посадках подсолнечника, очевидно, не далее 20 метров от дороги. Когда Лозинский остановил машину и приказал тому стоять, Олейник побежал в сторону расположенного неподалеку леса, практически вдоль дороги. И тогда кто-то выстрелил по нему зарядом картечи, что при попадании оставляло очень мало шансов на жизнь.

Цитаты из официального заключения: «…встановлені наступні пошкодження: садини та крововиливи в області голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок.

Крім того, на правій нозі виявлено 8 ран округлої форми, діаметром до 1 см кожна, по 4 із зовнішньої та внутрішньої сторони, які між собою утворюють спільний раневий канал та аналогічного характеру 2 рани, які утворюють спільний раневий канал на лівій нозі. На правій нозі, нижче колінного суглоба – багато уламковий перелом гомілкової кістки. За результатами судово-медичного дослідження з трупу вилучено ділянки шкіри з 10 ранами, металевий об'єкт округлої неправильної форми в діаметрі до 1 см. вагою 3,9 гр., який знаходився в проекції раневого каналу (7 та 8) в області гомілки правої ноги.»

«…потерпілим Олійником В.А. отримано п'ять вогнепальних поранень з відстані не менш 20 метрів, дещо зверху вниз зправа наліво в одному напрямку. Діаметр снаряду до одного сантиметру. 7-8 вогнепальне поранення спричинило многоуламковий перелом гомілкової кістки, як результат значне пошкодження м'яких тканин та судин в даній області. Момент настання смерті з моменту отримання пошкоджень обчислюється десятками хвилин (40-50, можливо більше). Дання інформація відносна в зв'язку з відсутністю інформації щодо положення потерпілого, прийняття заходів до моменту настання смерті».

Вероятно стрелял на поражение примерно с 20 метров сам Лозинский из охотничьего ружья (дважды) зарядом тяжелой картечи. Вес каждого заряда – от 32 до 36 грамм свинца. В том, что стреляли не в спину, а сбоку, словно на охоте, отчетливо видно по направлению входящего отверстия.

 

Олейник был ранен в обе ноги, причем правый сустав ноги был разбит: он сразу потерял способность передвигаться, вероятно находился в болевом шоке и начал стремительно истекать кровью.

На снимках — осколок картечи, извлеченный из его ноги.

 
 

Не взирая на это в течение примерно трех часов ему не оказывали медицинской помощи. Более того, Олейника жестоко били несколько человек сразу – ногами и прикладом.

   

Огласите весь список!

Как человек с такого рода ранением мог убегать и оказывать сопротивление? Зачем его бить (на лице отчетливый след от приклада), заковывать в наручники? Более того, Олейнику не оставили ни одноо шанса выжить. Ибо около получаса после случившегося убийцы совещались. Официальная запись в журнале дежурного о поступившем звонке сделана в 20.11. Но, как удалось установить следствию, первый звонок, с телефона Лозинского, был произведен в 19.44. Очевидно, полчаса решали: что делать с подстреленным крестьянином? У нас нет никаких сомнений, что добить раненого и захоронить труп для этих зверей не составляло труда и моральных терзаний. Почему Лозинский не сделал этого? Есть основания утверждать, что в совершении убийства принимал участие кто-то четвертый. Такое предположение автор сделал в своем первом материале на эту тему, и теперь можно твердо утверждать — не ошибся. А всего при этом «сафари» участвовало семь человек. Не станем делиться подробностями, дабы не навредить следствию.

Теперь о «четвертом», которого Лозинский решил не называть и который помешал голованевской троице тайно спрятать труп Олейника, а с ним – и все концы этого убийства. Очевидно, «четвертый» был не из стаи Лозинского, на него нельзя было положиться, он мог сдать всех, либо был очень высокопоставленной персоной.

Также весьма вероятно, что в группе поддержки высокопоставленной инспекции лесных угодий находились егеря. Что любопытно: едва разгорелся скандал, они тут же исчезли. Через неделю вернулись, но избавились от своих мобильных телефонов. Персоны егерей весьма колоритные. Фактически – это боевики на службе Лозинского, державшие весь район в страхе. На «сафари» присутствовали Александр Дереляк по кличке «Дырчик», Олег Мирошниченко – «Мэра» и егерь Пьявчук. Последний – двоюродный брат начальника райотдела Ковальского. Что касается «Мэры», тот в 17 лет совершил жестокое убийство и, отсидев положенное, поступил на службу Лозинского. Он числится начальником службы безопасности местного Витаминного завода, который подмял под себя Лозинский. Формально завод не первый год банкрот и бездействует. Но фактически на нем постоянно производилась «левая» водка. После скандала завод встал, но спирт из хранилища поблизости голованевской скотобойни вывезти не успели. Если следствию хватил сил на его обнаружение, можно выдвигать еще одну статью обвинения.

Лжесвидетели

После случившегося именно Лозинский дал команду на выезд группы задержания во главе с замначальником райотдела Сергеем Андреевым. К слову, сразу после визита к следователю в Киев, тот понял, что отвертеться вряд ли удастся, и немедленно подал рапорт об отставке: увольняться по собственному желанию предпочтительнее, нежели по компрматериалам.

Сегодня совершенно очевидно, что первоначально лгали все: Лозинский и его попутчики, милиционеры, выехавшие по вызову. Лгал и главврач местной больницы Сергей Стоянов с медсестрой, которые прибыли позже. Любопытно, что врача вызвал начальник райотдела Михаил Ковальский. Судя по всему, он был шокирован произошедшим, и пытался не участвовать в убийстве. Поэтому совершенно логичным выглядит переквалификация его действий с нанесения тяжких телесных повреждений на злоупотребление властью с целью сокрытия преступления. Сегодня он активно сотрдуничает со следствием. Ковальский позвонил в «Скорую» в 20.30 – примерно через час после ранения Олейника. А в 20.45 главврачу уже перезвонил Лозинский, он был возмущен: «Где ты шляешься, почему еще не прибыл!»

Позже главврач лгал следствию: мол, он увидел на месте происшествия нож и схватив его, разрезал пакет с перевязочным материалом. Поэтому, мол, и отпечатков Олейника на ноже не обнаружили.

Якобы сразу после того, как труп Олейника отправили на «Скорой» в больницу, был проведен осмотр места происшествия. И якобы кроме ножа были обнаружены пистолеты “King-Start” и “Alfa-Prol Brno”, а также гильза калибра 7,62 мм. На следующее утро там же вдруг нашли третий пистолет – «ТТ» — с аккуратно спиленным номером, два патрона и две гильзы. Эксперты не обнаружили свидетельств того, что хоть один из этих стволов имел отношение к Олейнику. Также эксперты констатировали: Олейник не стрелял. А что касается кухонного ножа с длиной лезвия в 16 см, то по утверждению Лозинского, именно им Олейник наносил многочисленные раны ему и его подельникам. Вы уже видели фото трупа Олейника после общения с братвой Лозинского. Теперь посмотрите на «жуткие» ножевые раны «жертв» крестьянина. Кошки царапаются сильнее. Очевидно, Лозинскому, который по его словам «на гризли ходил» и его подельникам не хватило духу пустить себе больше крови. Впочем, смотрите и сопоставляйте с увиденным выше.

Начальник голованевской милиции даже попытался зафиксировать не первый свежести чиряк на своем пузе, будто и в нем виноват убитый Олейник. А голованевский прокурор демонстрировал даже царапину на пальце, очевидно, полученую в процессе ковыряния в носу, и раздражение от бритья на заплавшем жиром подбородке.

   

Насмотрелись? Увидели лицо власти и результаты ее правления?

Что касается прохождения экспертизы на содержание алкоголя в крови. Прокурор области Тюрин, которого сегодня настойчиво «уходят», заявил на пресс-конференции, что на следующий день после случившегося он общался с троицей убийц и запаха спиртного не учуял. В то же время он подтвердил, что в день преступления те не проходили освидетельствование, тем самым опровергнув заявление Лозинского.

Как мы уже писали, перед началом объезда угодий «стрелки» «приняли на грудь». Когда же они убили человека, и понаехало всяческого люду, то Лозинский и кампания заявили, что после всего случившегося от волнения выпили по сто.

Прокурор Тюрин, отбившийся от стаи

Любопытная деталь: уже к часу ночи на месте происшествия работала следственно-оперативная группа из областной прокуратуры под руководством прокурора Геннадия Тюрина. Очевидно, Лозинский не ожидал такого поворота событий. За ночь он с подельниками смог бы многое осмыслить, проговорить четкую версию. Тюрин не оставил им на это времени. Единственное, что способствовало Лозинскому – это сильный дождь, прошедший в ту ночь. Благодаря ему оказалось намного сложнее установить детали происшедшего.

Руководитель прокуратуры области узнал о случившемся в 22.11. Ему на мобильный позвонил прокурор Горбенко, который «охотился» вместе с Лозинским. Не прошло и часа, как из Кировограда в Голованевск отправилась представительная следственно-оперативная группа: сам Тюрин, два его зама, начальник следственного отдела, старший следователь, прокурор-криминалист. Кроме того, Тюрин включил в группу двух экспертов – из бюро судмедэкспертизы и областной милиции. Таким образом, он защищал группу от давления Лозинского и фальсификации экспертиз районными экспертами. В группу также вошли сотрудники инспекции по личному составу и службы внутренней безопасности областной милиции.

Действия прокуратуры на первоначальном этапе были весьма грамотны. Сразу выдвинули 14 версий, вскоре были проверены и отброшены версии убийства Олейника районным прокурором и районным милиционером. К проколам группы Тюрина следует отнести то, что они сразу не сделали смывов с рук убийц и не организовали проверку на алкоголь. Любопытно, что к утру Лозинский передал на экспертизу «Ниву», в которой он охотился на Олейника. Что любопытно: после всего пережитого, он не поленился среди ночи тщательно вымыть машину как снаружи, так и внутри. Позже у всех троих участников сафари было изъято принадлежащее им оружие. Ни один ствол не имел отношения к убийству Олейника.

Таким образом, принципиальная позиция прокурора Тюрина в значительной мере способствовала тому, что эту историю не удалось положить под сукно. Почему он лично отправился среди ночи на место убийства, оперативно сформировал следственно-оперативную группу? Возможно потому, что он ждал чего-то подобного? За неделю до случившегося Тюрин проводил прием граждан и к нему попал экс-председатель Голованевской райадминистрации Иван Кучер, который утверждал, что в районе господствует политико-криминальная банда. Гнойник назрел, скоро лопнет и тогда отвечать придется никому иному, как прокуратуре, убеждал Кучер. Как в воду глядел!

И когда Президент на коллегии Генпрокуратуры бросает сидящему в зале Тюрину едва ли не предложение застреиться, понимаешь, что наш лидер мыслит категориями сельского бухгалтера — в лучшем случае. Он не хочет вдаваться в нюансы и искать первопричины. Надо срочно кого-то наказать — и проблема решена! Если бы Ющенко знал, что районных прокуроров назначает исключительно генпрокурор — даже без представления руководителей областных прокуратур — тогда он, очевидно, предложил бы застрелиться сидящему рядом генпрокурору Медведько?..*

_________________________________________
* Оставим эту сентенцию на совести автора. Можно подумать, что областной прокурор лицо постороннее и не отвечает за работу подчиненных! — Кин.

Крышующие

Обстоятельства убийства вскоре после случившегося были известны как лидерам БЮТ, предлагавшим наградить убийц за расправу над «киллером», так и министру внутренних дел Луценко. Через несколько дней после разразившегося скандала Юрий Витальевич в эфире «5 канала» четко заявил: «…він (Лозинський) зробив правильний вчинок, затримав озброєну людину, а це насправді так, я можу підтвердити, що людина була озброєна...»

С БЮТ-овцами, требовавшими однопартийцу награду за героизм, все ясно: они надеялись отмазать Лозинского и обелить партию. А когда тайное стало явным, Тимошенко назвала голованевского живодера «партийной ошибкой». Что касается Луценко, то помимо его теплых отношений с БЮТ-ом, упомянем еще одно обстоятельство. Лозинский, человек весьма хвастливый, неоднократно называл министра внутренних дел «прикормленным». Достаточно сказать, что за два года депутатства Лозинский направил в адрес МВД семь обращений, которые всякий раз находили отклик в душе Луценко.

Так, в январе 2008-го года, в связи с принятием незаконного решения про отказ в возбуждении уголовного дела, начальника райотдела Голованевска Ковальского должны были уволить. После личного вмешательства Лозинского он остался. А через некоторое время ему, после обращению Ковальского, присвоили специальное звание подполковник.

Едва областное руководство милиции пробовало контролировать деятельность голованевской милиции, тут же вмешивался Лозинский. Так, он направил Луценко обращение с требованием проверить работу начштаба областного ГУВД, который «копал» под Ковальского. Проверку провели, «компры» не нашли. К слову, в кировоградском главке милиции отнюдь не переживают по поводу случившегося. Там говорят: «Коль Луценко с Лозинским руководили голованевской милицией в ручном режиме, пусть теперь сами и отдуваются».

Сегодня в деле назначены и проводятся 33 экспертизы, проведены десятки обысков и выимок. Из 35 тысяч жителей района прокуратура опросила свыше 1700! На них осуществляется мощное давление. Всем, кто общается со следователями, заявляют, что если они осмелятся дать показания против Лозинского, то навсегда потеряют работу и на Кировоградщине не смогут устроиться никуда. Готовится почва для победоносного возвращения Лозинского. В Голованевске даже состоялся митинг в защиту героя в изгнании. Им руководила Надежда Чушкина, редактор «Вісника Голованіська» – карманного издания Лозинского.

Очевидно, невидимые друзья Лозинского нашли подходы к следствию ГПУ. Сегодня следственная группа во главе следака Дзигоры вдруг снизила темпы, дело постепенно затягивается. Не ведется работа по установлению остальных участников либо свидетелей убийства (а такие наверняка были). Что касается поимки самого Лозинского, то по нашим данным, у Дзигоры был шанс задержать его, но некие сотрудники СБУ увели следствие по ложному пути. Лозинский скрылся, и сегодня его ищут сугубо формально.

Сергей Викторович Дзигора успешно завалил уже не одно дело. Делает он это с тщением истинного служаки – того, что служит не народу, а вышестоящему начальнику. Он – ничей. Но выполнит любую преступную команду начальника. Ибо служение начальству разумеет как первоочередную задачу следователя. Судя по всему, Дзигора уже получил все необходимые вводные. Лозинский и его голованевская камарилья могут спать спокойно.

Чтобы окончательно положить дело под сукно, не хватает одного: Ющенко должен по привычке забыть о том, что он так настоятельно требовал еще неделю назад. Пока этого не происходит: президент то и дело вспоминает Лозинского и требует ускорения в расследовании. Насколько хватит настойчивости президента? Есть опасения, что не надолго. А когда минут президентские выборы, глядишь, про Лозинского напрочь забудут, настанет пора возвращаться в родной Голованевский район и с удвоенной силой бороться с крестьянами, которые выступали против барина, кратковременно попавшего в государеву опалу…

Не убийством единым…

У людей наболело, их уже не сдерживает животный страх, внушающий всему району животное с депутатским значком на лацкане. Следствие накапливает доказательную базу иных преступлений банды Лозинского. Очевидно, читатель помнит упоминание в прессе о двух охотниках из Одесской области, одного из которых «егеря» Лозинского закрыли на ночь в гараже. А утром явился барин и предупредил: еще раз увижу – убью! В действительности это только часть правды. Правда страшнее.

Двое охотников из города Саврань Одесской области, имея лицензию на отстрел утки, приехали на своей машине в депутатские угодья. Охотились под селом Розношенцы соседнего Ульяновского района. Охота на утку не удалась, зато под вечер вдруг напали на кабанов. Решили сбраконьерничать – удачно. Когда уже грузили добычу в машину, откуда ни возьмись, налетели то ли бандиты, то ли егеря. Один охотник – Любчинский сумел убежать. Второго – Бевзюка — братва Лозинского доставила на охотничью базу, закрыла в гараже, предварительно зверски избив. Утром в гараже появился Лозинский. Тот предупредил: еще раз увижу здесь – убью. Но на этом дело не закончилось. Лозинский рассудил чисто по-бандитски: охотники «попали». В тот же день суд осудил Бевзюка на 15 суток якобы за хулиганку, того посадили в камеру. Вскоре объявился Любчинский, который разыскивал пропавшего товарища. Ему тоже организовали пятнадцать суток. После этого каждый день в камеру заходили бандиты Лозинского и смертным боем били одесских охотников. Так длилось неделю. А тем временем супруги заложников собирали выкуп. Одна женщина привезла четыре тонны пшеницы, вторая – четыре тонны кукурузы. Очевидно – на корм зверушкам, которых так любит Лозинский. Но тому этого показалось мало. И вторую неделю продолжилось ежедневное избиение двух охотников. Это стало возможным благодаря тотальной приватизации Лозинским милиции, суда, прокуратуры.

Житель села Кленовое Голованевского района Пустовит также сообщил, что Лозинский неоднократно задерживал его в лесу и с оружием в руках угрожал убийством, если тот продолжит ходить по его лесу.

Всему району известна история о том, как с Лозинским повздорил местный предприниматель, во владении которого была крупная ферма, на которой в советские времена содержалось до 16000 голов скота. На нее положил глаз Лозинский. Фермер отдавать не хотел. На него сфабриковали дело, закрыли в камере, куда впустили двух «активных» зеков. После того, как фермера «опустили», ему организовали побег. Опозоренный, он навсегда исчез с территории района. А бойцы Лозинского под предводительством «Мэры» по кирпичику разобрали ферму…

С прочими своими врагами Лозинский расправлялся с использованием карающего меча фемиды. На любую жалобу о его беспределе в районе, Лозинский реагировал судебным иском о нанесении морального ущерба. Причем, такие иски рассматривались мгновенно: с момента подачи искового заявления до вынесения решения суда проходили сутки! Методология проста: адвокатская кампания Лозинского готовила все материалы дела, включая резолютивную часть, все это скреплялось подписью председателя суда – в его же кабинете. В случае же, когда в суд подавали на Лозинского, такие дела тянулись годами, и всегда решались в его пользу. Приведем лишь несколько примеров.

Большинство жителей села Грузьке живет исключительно со своих огородов. Пользоваться дарами леса, который в районе – едва ли не главное богатство, им запрещено под страхом смерти. Также им не выплачивается ни копейки с земельных паев, отнятых Лозинским. Жители района неоднократно апеллировали к Президенту, председателю СБУ, министру внутренних дел, генпрокурору. Лозинский узнавал о содержании жалоб и подавал иски на их составителей – вот и весь результат.

В свое время председатель Голованевской РГА обратился к министру Луценко, сообщив о беспределе Лозинского: про незаконную приватизацию предприятий, монополизацию лесов. Поддубный предупреждал, что все это до добра не доведет. Не успело письмо дойти до адресата, как Поддубного сняли с занимаемой должности, а суд по иску Лозовского принял решение о выплате нескольких тысяч гривен в качестве компенсации морального ущерба. 20 тысяч гривен суд обязал уплатить нардепу жительницу села Грузького Лисовскую, которая от имени жителей села дала телеграмму президенту и премьеру с просьбой воздействовать на Лозинского, лишившего селян земли.

По сфабрикованным материалам был осужден и ныне отбывает наказание житель села Наливайка Голованевского района Василий Чабанюк. Дело слушал судья Гут. Председатель местного суда Бутенко незаконно осудил председателя села Клиновое Горячковского. В то же время безосновательно закрыто уголовное дело в отношении первого заместителя Голованевской райгосадминистрации Животовского. Избежали заслуженной ответственности сотрудники управления труда и социальной защиты Голованевской РГА – за хищение госсредств, выделенных для помощи детям.

3000 гектаров леса для нардепа

Что касается судьбы лесных угодий, которые Лозинский посчитал своими, и которые Ющенко поручил вернуть в государственное лоно, приведем пространную цитату из официального документа.

«30 травня 2001 року між Голованівським державним лісомисливським господарством та СТОВ «Манжурка», одним із засновників якого був Лозінський В.О., укладено договір про спільну діяльність. За цим договором державне господарство всупереч вимогам статей 21 та 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», статті 15 Закону України «Про тваринний світ» без згоди Кіровоградської обласної ради та з порушенням установленого порядку передало товариству в користування строком на 10 років угіддя загальною площею 2,9 тис. га.

У зв'язку з цим до господарського суду Кіровоградської області 12 грудня 2005 року прокуратурою області подано позов в інтересах держави до Державного підприємства «Голованівське лісомисливське господарство» та товариства «Манжурка» про визнання недійсним договору про спільну діяльність. Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій, однак насамкінець в позовних вимогах прокуратури відмовлено (востаннє постановою Вищого господарського суду України від 11 грудня 2007 року у зв'язку із спливом позовної давності).

Рішенням Кіровоградської обласної ради від 21 березня 2008 року №424 право користування Державного підприємства «Голованівське лісомисливське господарство» мисливськими угіддями площею 26,4 тис. га припинено та їх надано у користування на 15 років приватній структурі – ТОВ «Мисливське господарство «Голованівське», половина капіталу у статутному фонді якого належить Лозінському В.О.

Прокурорською перевіркою встановлено, що вказане рішення прийнято з порушенням чинного законодавства. Так, усупереч вимогам статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (далі – Закон) відповідне подання обласним управлінням лісового та мисливського господарства не вносилося, погодження розпорядниками земель державної власності – Голованівською та Ульяновською райдержадміністрацією, на території яких розташовані мисливські угіддя, не надавалися.

На підставі цього рішення Кіровоградським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та зазначеним товариством 1 серпня 2008 року укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

Водночас частина умов цього договору товариством не виконується. Зокрема всупереч вимогам статей 24, 28, 30 Закону і умов договору не проведено впорядкування мисливських угідь, наданих у користування, не створено єгерську службу, не установлено порядок внесення плати за користування угіддями з 2010 року, не погоджено процедуру упорядкування мисливських угідь з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в області, допущено порушення при видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань тощо.

З огляду на викладене Кіровоградською міжрайонною природоохоронною прокуратурою 1 липня 2009 року до господарського суду Кіровоградської області заявлено позов про визнання незаконним рішення обласної ради від 21 березня 2008 року № 424 і про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 1 серпня 2008 року, укладеного товариством з Кіровоградським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

З метою усунення порушень чинного законодавства, причин і умов, які їм сприяли, 30 червня 2009 року прокуратурою області внесено подання начальнику Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства з вимогою притягнути до дисциплінарної відповідальності винних посадових осіб».

Моя жена – мое богатство

И наконец, о личной жизни. А она, как часто водится у наших политиков, тесно связана с жизнью политической и бизнесовой. В прошлой своей публикации о похождениях Лозинского, мы делали предположение, что своему невиданному взлету тот по большей части обязан второму браку. О чем сам порой заявлял в застольных беседах. Но тогда мы не знали чьей родственницей является супруга Лозинского, которую он в Голованевск не возит. Наконец, наши источники открыли эту тайну. По их сведениям, супруга Лозинского – Диана Марченко, сестра Оксаны Марченко, которая успешно сходила замуж за Виктора Медведчука. Ранее Диана была замужем за закарпатским мини-олигархом, отморозком под стать Лозинскому. Его зовут Иван Чубирко, служил советником губернатора Закарпатья, арестован в 2005 году. Вполне вероятно, что Диана решила подыскать себе более удачную пару. И опять не повезло!

Если информация нашего источника соответствует действительности, тогда становится понятным и резкий взлет Лозинского и его влияние в судебной ветви власти. Также начинает просматриваться невидимый влиятельный покровитель, успешно тормозящий расследование. Очевидно его имя Виктор Медведчук. Лозинский, который в 2004 году активно содействовал «победе» кандидата от «Партии Регионов» на выборах в Голованевском районе, позже, когда Виктор Меведчук начал активно сотрудничать с БЮТ, оказался в рядах самого прекрасного блока. Он хвастался окружению: в 2007-м, на досрочных выборах мог выбирать между ПР и БЮТ. В итоге остановился на последнем.

Электорату на заметку

Помогут ли Лозинскому влиятельные политики и родственники – покажет ход расследования. Как заявил автору один высокопоставленный чиновник в погонах, голованевская история может стать поводом для объявления войны с коррупцией в масштабах всего государства. Поскольку вся Украина сегодня – один сплошной Голованевск. Об этом же заявляет Ющенко. Но в блицкриг не верится. Хотя бы потому, что накануне президентских выборов никто не настроен на серьезную планомерную работу. А если даже следствие поймает Лозинского и посадит его разом с парой-тройкой подельников, это мало что изменит в жизни жителей района. На место Лозинского и его команды придут новые отморозки. Чтобы вылечить страну от коррупции и насаждать демократию, Ющенко следовало не только памятники возводить да по заграницам мотаться. Следовало планомерно проводить реформы **. Такие, которые в принципе исключили бы такую возможность, когда местный царек с ущербной психикой может назначать судей-ментов-прокуроров, а обращения граждан на беспредел заканчиваются наказанием жалобщиков. На это у нынешней власти нет времени, да и желания. Потому что она тотально коррумпирована. Как же ей бороться с самой собой!

Но даже если предположить, что все вышеприведенное будет сделано, это вряд ли спасет маленьких украинцев от чиновничьего произвола. Потому что сами граждане живут одним: надеждой на доброго барина, который будет править по совести. Никто не хочет после избрания этого барина требовать от него исполнения обещаний и законности. Всякий при возможности решить проблему через взятку, не стесняясь ее дает, а при случае – и берет. Как говорят сами народные избранники и чиновники: народ не созрел. Не созрел качать свои же права, заставлять наделенных властью украинцев работать не на себя, а на державу. А коль так, значит лозинским царствовать и дальше?..

_________________________________________
** Автор, наверное, забыл, что реформы — это компетенция Верховного Совета. — Кин.

“ТЕМА”, 13 июля 2009

Кульбит БЮТ-Лозинского

Олег Ельцов

Операция, проведенная сегодня в Верховной Раде при рассмотрении заявления о сложении депутатских полномочий депутата Лозинского — большого любителя живой природы, охотника на охотников и селян Голованевского района, может быть занесена в анналы большой политики и циркового искусства. Сегодня страна наблюдала блестяще исполненный кульбит. Растолкуем для неосведомленных.

Итак, сегодня 415 нардепов удовлетворили просьбу депутата Лозинского о досрочном прекращении его депутатских полномочий. Между тем, еще до подачи такого заявления Генпрокуратура направила в ВР представление о привлечении этого депутата к уголовной ответственности. Сегодня депутаты могли голосовать как представление ГПУ, так и заявление самого Лозинского. Но почему-то поспешила рассмотреть просьбу своего коллеги. И вот почему.

Если бы депутаты с той же готовностью удовлетворили ходатайство Генпрокуратуры, тогда с Лозинского, так же как и во втором случае, был бы снят депутатский иммунитет. Но! Лозинский в таком случае оставался бы депутатом от БЮТ вплоть до вступления приговора суда в законную силу. То есть, сначала следовало провести досудебное следствие (а это, как показывает практика, не менее полугода); затем должен был состояться суд первой инстанций; а после него – апелляционный суд. Либо в случае, если ни одна из сторон не стала бы обжаловать решение суда первой инстанции, то после этого должен был пройти месяц для подачи апелляционного заявления. На круг выходит полтора-два года. И все это время Лозинский числился бы в депутатах, почитывая газетки на нарах СИЗО. Таким образом, БЮТ лишился бы на весь этот период одного штыка.

В ситуации, которая сложилась после сегодняшнего удовлетворения парламентом заявления Лозинского о сложении полномочий, совсем иная, много более благоприятная картина для Блока имени Тимошенко. Поскольку формально Лозинский лишился депутатского кресла не по обвинительным причинам, а по собственному желанию, тогда на его место должен прийти новый борец за светлое будущее страны под флагом БЮТ. Пройдут одна-две недели и ЦВК «оформит» вхождение в состав группировки БЮТ нового бойца.

Интересно, этот парламентский неофит также как его предшественник будет всеми фибрами души любить животных и не любить браконьеров? Главное, чтобы он не был обеспокоен защитой окружающей среды в целом. Знаете, автомобили очень загрязняют эту среду, а самолеты и того больше. Очень не хочется, чтобы депутаты начали лупить из дробовиков по водителям и из ПТУРС-ов по самолетам.

То, что Лозинскому гарантирован неусловный срок – в нынешних его реалиях это не выывает сомнений. Убийство Олейника в составе группы лиц, угроза убийством двум другим охотникам, которые уже дали показания следствию. Тут уже ничто не спасет, кроме бегства. А это, как известно, наши политики, умеют делать с большим мастерством. Между тем, для того чтобы арестовать экс-депутата, прокуратура должна получить на это санкцию суда. Или, как минимум, для начала – разрешение его принудительной доставки в зал судебного заседания, где будет приниматься решение о его аресте. Все это Лозинский, конечное, знает. И не исключено, что уже движется в направлении границы. Кто окажется проворнее: прокуратура с судом или Лозинский? Правда, при наличии уголовного дела и отсутствии депутатского иммунитета, в отношении любителя животного мира из Голованевска могут осуществляться оперативно-розыскные мероприятия. Но могут ли его не выпустить из страны, если до этого времени в отношении Лозинского суд не успеет принять никакого решения? Специалисты не дают однозначного ответа. Но закон по этому поводу никак не ограничивает свободы подозреваемого. Разве что на границе следователи успеют взять с него подписку о невыезде…

“ТЕМА”, 03 июля 2009

Лозинский - в международном розыске

Иван Степанов

От достоверного источника "ТЕМЕ" стало известно, что экс-нардеп Виктор Лозинский объявлен в международный розыск.

Также, по нашим сведениям, на следствие, которое ведет Генпрокуратура, осуществляется давление и попытки всячески затянуть процесс расследования дела. Оказывается давление и на жителей Голованевского района, способных дать показания против Лозинского и его окружения. Людей предупреждают, что в случае сотрудничества со следствием, они потеряют работу и не смогут никуда устроиться в границах всей Кировоградской области.

“ТЕМА”, 11 июля 2009

Нема ні милості, ні совісті
Справа нардепа Лозинського: брехня і перші відставки

Нестор Дим, Ярослав Тракало

Справа про загибель мешканця Кіровоградщини Валерія Олійника, чия смерть настала за поки не з'ясованих обставин у Голованівському районі неподалік мисливського угіддя депутата з БЮТ Віктора Лозинського, вже спричинила низку не лише арештів, а й відставок. На з'їзді «Нашої України» Президент Віктор Ющенко повідомив, що підписав укази про звільнення з посад глави Голованівської райадміністрацїі Михайла Крижанівського та Кіровоградської обладміністрації Василя Моцного. Останній уже висловив намір оскаржити такий указ у суді, інформує Pro.UA, адже для звільнення мало б надійти подання уряду.

Президент виступає і за відставку глави обласного управління МВС, однак міністр Юрій Луценко каже, що той — «на своєму місці». Відтак Віктор Ющенко каже про спроби вплинути на слідство з метою «уникнення всебічного розслідування».

А власне розслідування обростає все новими подробицями. Попередні пояснення нардепа, якого в той вечір супроводжували місцевий прокурор Євген Горбенко та начальник міліції Михайло Ковальський (мовляв, безробітний сам накинувся на них і почав стрілянину, а компанія лише вдалася до самозахисту), — вигадки. Такий висновок роблять уже не тільки журналісти, а й заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін. «Після спілкування у Кіровограді ми доставили Горбенка і Ковальського до Києва, ретельно допитали й переконалися, що версія агресивної поведінки Олійника, яку правоохоронці разом із нардепом від БЮТ Лозинським висували раніше, не витримує критики, — сказав пан Кузьмін газеті «Сєгодня». — Дані, які є в нашому розпорядженні, свідчать, що Горбенко й Ковальський були причетні до загибелі Олійника».

Заступник Генпрокурора також додав, що викликаний депутат Лозинський не з'явився для надання свідчень у ГПУ, хоча напередодні його (Лозинського) прес–служба поширила заяву про те, ніби нардеп сам звернувся до Генпрокуратури з проханням внести на розгляд Верховної Ради подання про зняття з нього депутатської недоторканності. Оскільки, пояснив БЮТівець, «вона є спекулятивним фактором, який може поставити під сумнів неупереджене і об'єктивне розслідування». Не забарилася із заявою і Прем'єр–міністр Юлія Тимошенко, яка запевнила, що в разі наведення слідчими аргументів для зняття імунітету з БЮТівського депутата фракція проголосує за це.

«Нашоукраїнець» Володимир Мойсик у коментарі «УМ» зазначає: «Звичайно, мене не може не шокувати як народного депутата кричущий випадок, у якому фігурує мій колега. На жаль, в Україні вже давно є прийнятною практика, коли людина нібито сама «стріляє» у себе декілька разів, після чого справу закривають. А звернення Лозинського до Генпрокуратури є не більше, ніж піаром, оскільки навіть за бажання зняти з себе депутатський імунітет цього ніхто не може зробити без відповідного подання у парламент доказів слідчими, розгляду таких фактів на засіданні комітету тощо. Це чітко прописано у законодавстві».

Водночас газета «Факти» наводить висновок судмедекспертів Кіровоградського бюро судмедекспертизи, в якому чітко вказується, що Валерій Олійник помер ще в полі, а не, як раніше заявляли учасники «полювання», через дві години після госпіталізації. «Смерть настала внаслідок нападу з метою вбивства чи нанесення ушкоджень, — констатують судмедексперти. — Причиною стала гостра втрата крові, викликана численними вогнепальними пораненнями нижніх кінцівок».

Відтак учора Печерський районний суд міста Києва продовжив термін утримання під вартою Горбенка та Ковальського до 6 липня. Так Феміда відреагувала на подання Генпрокуратури, яка попросила ще трохи часу для встановлення усіх подробиць звірської історії.

Учора «УМ» отримала тривожний дзвінок від мешканця Голованівська, ім'я якого нам відоме, проте ми не називатимемо його з огляду на безпеку людини. Йдеться про розпочату в райцентрі кампанію зі збору підписів на... захист Віктора Лозинського. Ці підписи хочуть передати главі уряду, аби Тимошенко активніше захищала свого соратника. «До мене приходили вже дві жіночки, які скаржаться, що їх змушують ходити по хатах і збирати в людей підписи, мовляв, Лозинський — чесна людина, йому весь регіон дякує за підтримку, а тому його причетність до загибелі Олійника — наклеп, — розповів наш співрозмовник. — Збиранням підписів займається бухгалтерія агрофірми «Промінь», що у селі Кленове. Батько директора Василь Гайдай дав вказівку погрожувати звільненням із роботи в разі відмови підписатися. А люди, які не хочуть займатися такою фабрикацією, але бояться втратити роботу, просто не знають, у кого шукати захисту».

Від редакції: в разі зацікавлення з боку правоохоронців «УМ» готова повідомити слідчим ім'я нашого співрозмовника.

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА

Підставний «Козачок» відвертає увагу від убивць

«Наклепом, спрямованим на відволікання суспільної уваги від вбивства депутатом від БЮТ [Лозинським] жителя Кіровоградської області Валерія Олійника», назвав учора Президент Віктор Ющенко звинувачення на адресу його сина Андрія. «Замість того, щоб дати адекватну оцінку своєму представникові, звинуваченому у вбивстві, Блок Тимошенко влаштував провокацію проти Президента», — пояснює позицію глави держави його речниця Ірина Ванникова, і згадана провокація свідчить про оголошення «війни без правил» у період виборчої кампанії.

Ідеться про спроби штабістів БЮТ запустити інформаційну хвилю з приводу інциденту в київському ресторані «Козачок», де в суботу пізно ввечері відвідувачі напідпитку влаштували сварку зі стріляниною в небо із «гумового» пістолета. В одному хулігані технологи від БЮТ запідозрили Андрія Ющенка, хоча свідки скандалу та адміністратор закладу однозначно заперечують той факт, що син Президента брав участь у «розборках» і взагалі перебував на місці події. Але БЮТівці вже встигли зробити заяву про намір утворити тимчасову слідчу комісію парламенту для розслідування інциденту в ресторані.

Прикметно, що Блоком Тимошенко було поширено заяву від імені трьох депутатів, які нібито вимагають почати слідство у «справі Ющенка» — Сергія Міщенка, Юрія Прокопчука і Романа Забзалюка, однак станом на вчора вже двоє з них (Міщенко і Забзалюк) повідомили, що не підписувалися під такою відозвою.

«Президент застерігає про неприпустимість та аморальність втягування у політичну боротьбу родин та дітей. Чорні технології є небезпечними для їх ініціаторів, оскільки здатні за принципом снігової лави знести все на своєму шляху», — цитує коментар Віктора Ющенка прес–секретар.

А власне інцидент біля ресторану «Козачок» стався між екс–заступником міністра з надзвичайних ситуацій Олександром Капітулою та бізнесменом Валі Багіровим. Це випливає зі слів міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, сказаних в інтерв'ю «Комсомольской правдє в Україні». «Обидва учасники інциденту були доставлені до Дарницького райвідділу міліції, де у Багірова вилучили пристрій для відстрілу гумових куль марки «Форд», після чого чоловіки були опитані. На жаль, тоді вони перебували в нетверезому стані», — сказав Луценко.

“Україна Молода”, Номер 116 за 01.07.2009

«Воїн світла» пішов у темряву
Верховна Рада позбавила повноважень депутата від БЮТ Лозинського. Слідчі органи почали розшук

Володимир Семків

Голованівський панок Віктор Лозинський, якого підозрюють у вбивстві людини, став «доторканним». Він вирішив не чекати, поки парламент проведе його через ганебну процедуру позбавлення недоторканності, і сам звернувся до ВР із проханням позбавити його мандата. Верховна Рада попрощалася із народним, так би мовити, депутатом без особливих сентиментів — за задоволення заяви про складення повноважень проголосувало 415 парламентаріїв. Відучора Лозинського шукають. У намірах Генпрокуратури — притягти його до кримінальної відповідальності та взяти під варту.

Це було полювання?

Із самого ранку кулуарами Верховної Ради почали передаватися ксерокопії подання Генпрокуратури на позбавлення Віктора Лозинського депутатської недоторканності. Інформація, викладена в офіціозному стилі правоохоронних органів, вражала. Від думки, що в кулуарах парламенту ходить людина (люди?), яка може (можуть?) вчиняти щось подібне, холола кров.

Отже, «досудовим слідством установлено, що 16 червня 2009 року близько 20 години поблизу лісових угідь, розташованих на території Грузьківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, Лозинський В.О., Горбенко Є.О. та Ковальський М.І. умисно заподіяли тяжкі та інші тілесні ушкодження Олійнику В.А., у тому числі із застосуванням вогнепальної зброї, від яких настала смерть потерпілого», — йшлося в поданні з Різницької.

Згідно з висновками експертизи, «на трупі Олійника В.А. виявлені садна, синці та поверхневі рани в області голови, грудної клітки, на руках та ногах, перелом шостого ребра праворуч. Крім того, виявлено 10 ран, розташованих попарно на шкірі нижніх кінцівок із боку зовнішньої і внутрішньої поверхні стегон і правої гомілки, дірчастий перелом, ушкодження переднього краю, багатоуламковий перелом великоберцевої кістки на трупі Олійника В.А., які характерні для дії осипу дробу при пострілі із гладкоствольної мисливської вогнепальної зброї». Версія про самооборону депутата і Ко була розбита. Крім того, виявилося, що смертельні рани утворилися внаслідок пострілу із «неблизької відстані». Це що ж виходить, панство справді вирішило використовувати нещасну людину як живу мішень?!

Утім, декому аргументів прокуратури було не досить. Народний депутат із БЮТ Борис Пудов назвав цей документ однобоким. «Я не бачу там навіть елементів всебічності. Я бачу заангажованість цієї справи, тиск Президента перш за все, який піариться і знайшов винних», — обурювався Пудов. На це голова регламентного комітету Олександр Єфремов, який доповідав з «питання Лозинського», відповів: «У поданні є відповіді на всі питання. Якщо ви уважно його прочитаєте, то емоції, мабуть, у вас трішки стихнуть».

Пішов — і втік?

Однак Верховна Рада вирішила піти за іншою процедурою. Вранці спікер Володимир Литвин повідомив, що Віктор Лозинський направив до парламенту заяву про складення депутатських повноважень. Саме цю заяву, а не постанову про дозвіл на взяття під варту, було поставлено на голосування. 415 голосів — і слідчі органи почали шукати Лозинського як звичайного громадянина, в статусі підозрюваного у кримінальній справі. «Проводяться слідчі дії, приймаються міри до його затримання», — розповів агенції УНІАН начальник головного управління з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури Петро Коваль.

Як пояснив Литвин, Верховна Рада вирішила позбавити депутата мандата, бо це швидша процедура, аніж зняття імунітету. «Якщо йдеться про подання прокурора, то треба було надати п’ять днів, щоб депутат написав пояснення з приводу висунутих обвинувачень, потім комітет протягом двадцяти днів мав розглядати. Зрозуміло, що жодного рішення протягом місяця не було б», — зазначив Литвин. Він додав, що механізм, яким пішла Верховна Рада, дає слідству «і право, і можливості здійснювати всі необхідні дії».

Лозинський передавав свою заяву не особисто. На вчорашньому позачерговому засіданні його теж не було. В кулуарах шепотілися: чи не утік колишній народний депутат за кордон, у якусь Аляску, в якій, за зізнанням Лозинського, він полюбляє полювати на ведмедів грізлі?

Комусь — розвага, а лідеру — морока

Безумовно, заява Лозинського про складення повноважень (таке собі останнє прохання перед політичним розстрілом) — це іміджевий крок. Адже піти за власним бажанням краще, ніж бути витуреним із ВР за підозрою у вбивстві. І краще не лише для самого Лозинського, а й для Блоку Юлії Тимошенко. Прем’єр–міністр особисто просила цього депутата зректися повноважень. «І взагалі, я звернулася до цього депутата з вимогою написати заяву про складання депутатського мандата», — зізналася сама Тимошенко на брифінгу в Кабінеті Міністрів. Хто–хто, а Юлія Володимирівна про свій імідж сильно дбає.

До речі, вчора Тимошенко поїхала з візитом у Кіровоград. У програмі Прем’єрки було чимало цікавих пунктів, однак насправді складалося враження, що головна місія Юлії Володимирівни — залагодити скандал. У Кіровограді вона заявила, що «воїн світла» Лозинський був помилкою, «але ми цю помилку виправили». «Такі люди, як Лозинський, навіть поки не закінчиться слідство і не з’ясуються всі обставини, не можуть бути в парламенті. Моя позиція — усі перед законом рівні», — відзначила Тимошенко. І не забула додати, що саме БЮТ ініціював скликання позачергової сесії, аби зняти з Лозинського недоторканність.

Окрім того, у Кіровограді Тимошенко розпочала кампанію захисту екс–«губернатора» Василя Моцного, якого Президент звільнив за те, що в області розрісся такий «безмір». Прем’єр–міністр хоче ініціювати звернення до Конституційного Суду, бо глава держави, за її словами, не мав права звільняти голову ОДА без подання уряду. Виходить, якщо БЮТу не вдалося відбілити бандита Лозинського, що в перші дні після інциденту всіляко намагалися зробити його соратники по фракції, то тепер Юля взялася вигороджувати «губернатора»–невдаху, у вотчині якого танцювали під дудку «мисливця» за людьми.

Недоторканний лиш один

А що ж Верховна Рада? А жодних інших рішень вона так і не ухвалила. Хоча на тлі скандалу із Лозинським на порядок денний висувалася дуже резонансна ініціатива — скасування депутатської недоторканності. Цю ідею теж форсував БЮТ. Однак пропозиція не знайшла місця у порядку денному. Партії регіонів над усе хотілося, аби парламент проголосував за збільшення соціальних виплат (хоча досі ніхто не пояснив, звідки у нашому сердешному бюджеті візьмуться зайві мільярди). «Мені було заявлено, що, якщо ми будемо розглядати інші питання (крім Лозинського. — Авт.), буде бійка у Верховній Раді України. Я не буду брати участь у бійках», — пояснив ситуацію Литвин.

Голова групи «За Україну!» В’ячеслав Кириленко дивувався: «Чому ми знімаємо недоторканність тільки з одного депутата і забуваємо, що треба зняти з усіх?». «Зараз треба всього–на–всього 226 голосів для того, щоб пройти другий етап процедури скасування депутатської недоторканності. А вже у вересні, на наступній сесії... Тут буде 15 чоловік, кандидатів у президенти, які закличуть своїх депутатів дати 300 голосів для того, щоб депутатську недоторканність скасувати взагалі. Те, що ми зараз робимо, — це половинчастий підхід», — зауважив Кириленко.

Відразу після розгляду «питання Лозинського» депутати з Партії регіонів знову заблокували трибуну. БЮТівці одержали аргумент, щоб звинуватити «регіоналів», що вони не дають Раді працювати, бо якраз найбільше бояться зняття недоторканності. Голова парламенту був змушений оголосити перерву. А опісля заявив, що «у зв’язку з тим, що пропозиції, які вносяться, мають контраверсійний характер і не узгоджуються», депутати вирішили розійтися. Він закликав депутатів «схаменутися та одуматись», бо «ми всі посилено спільними зусиллями штовхаємо країну до провалля». Залишаючись при цьому недоторканними.

ОФІЦІЙНО

Із подання, підписаного старшим слідчим в особливо важливих справах Генпрокуратури Дзігорою С.В. та Генеральним прокурором Олександром Медведьком:

«Невизнання Лозинським В. О. своєї вини у вчиненні зазначеного злочину слідство вважає методом захисту, до якого він удався з метою уникнути відповідальності.

Беручи до уваги, що Лозинський В. О. є народним депутатом України (набув депутатських повноважень 23.11.07), підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а перебуваючи на волі, може ухилятися від слідства, здійснювати тиск на свідків, використовуючи статус народного депутата України, що негативно вплине на всебічність, повноту та об’єктивність досудового слідства, з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, враховуючи вимоги частини третьої статті 80 Конституції України, частини першої статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» та відповідно до статті 218 Регламенту Верховної Ради України, —

прошу:

Розглянути дане подання і дати згоду на притягнення народного депутата України Лозинського Віктора Олександровича, 6 квітня 1963 року народження, уродженця
с. Голованівськ Кіровоградської області, українця, з вищою освітою, одруженого, народного депутата України, жителя м. Києва, бул. Л. Українки, 9, кв. ...,

до кримінальної відповідальності, затримання та взяття під варту».

РОЗСЛІДУВАННЯ

Служба безпеки України проводить захист свідків у рамках розслідування справи про причетність депутата від БЮТ Віктора Лозинського до вбивства в Кіровоградській області. «Наші фахів­ці входять до складу слідчо–оперативної групи, і ми виконуємо за дорученням слідчих всі оперативно–технічні заходи», — заявив голова СБУ в коментарі УНІАН.

За словами Валентина Наливайченка, робота ведеться дуже активно. «Ті рішення, які ухвалила Генпрокуратура, дуже сприяють слідству, але друга лінія роботи, за якою ми працюємо разом із слідчими прокуратури, — це захист свідків, робота з громадянами. Для нас це головна турбота, щоб люди вірили правоохоронцям, які приїхали від Президента з Києва», — сказав Наливайченко.

Голова СБУ вважає одним із важливих напрямів у розслідуванні цієї справи — повернення довіри до правоохоронних органів, а також забезпечення захисту найбільш цінних свідків. «У цій справі буде ще багато зроблено і саме завдяки співпраці з людьми, з тими, хто на місці бачив цей злочин», — наголосив Наливайченко.

“Україна Молода”, Номер 119 за 04.07.2009

Колишній у «бігах»
Генпрокуратура звернулася до СБУ та МВС із проханням допомогти встановити місце перебування екс–нардепа Лозинського

Ярослав Тракало

Із минулих вихідних колишній народний депутат від Блоку Юлії Тимошенко перебуває у розшуку. Нагадаємо, під тиском громадськості та ЗМІ у п'ятницю Верховна Рада позбавила депутатського статусу свого колегу, який, за попередніми даними Генпрокуратури, причетний до загибелі мешканця села Грушка Голованівського району Кіровоградщини Валерія Олійника (лікарі констатували смерть чоловіка від втрати крові внаслідок численних вогнепальних поранень).

Тодішні районний прокурор Євген Горбенко, керівник міліції Михайло Ковальський та нардеп Віктор Лозинський, які зустріли Олійника біля мисливських угідь Лозинського, вибудували свою версію розправи з безробітним на тому, що чоловік почав стріляти по них із кількох видів зброї, а потім накинувся з ножем, відтак БЮТівцю і двом правоохоронцям довелося самооборонятися. Тепер же затримані колишні «силовики» дають протилежні свідчення. Приміром, за інформацією газети «Дзеркало тижня», Ковальський зізнався, що на місці загибелі Олійника був і четвертий учасник «нічного полювання» (до речі, учора Печерський райсуд столиці ухвалив рішення продовжити термін утримання під вартою Михайла Ковальського ще на 2 місяці. — Авт.). За деякими даними, це могла бути жінка, що зараз встановлюють правоохоронці. А ще екс–міліціонер нібито дав свідчення, що у Валерія Олійника дійсно стріляли. І холоднокровно гнав селянина, як звіра по полю, не хто інший як член парламенту Віктор Лозинський. Чи справді так і було, мають з'ясувати слідчі.

Під тиском громадськості пан Лозинський сам написав заяву про складення депутатського мандата (її й задовольнив парламент), а ще до того повідомляв, ніби відмовляється від недоторканності, аби допомогти слідству. Але на виклик до Генпрокуратури голованівський магнат так і не з'явився. Тож слідчі направили у Міністерство внутрішніх справ клопотання встановити місцезнаходження колишнього нардепа й доправити його до Генпрокуратури. Паралельно до пошуків утікача долучилася й Служба безпеки України.

«На виконання доручення Генеральної прокуратури розшукується підозрюваний у скоєнні особливо тяжкого злочину громадянин Лозинський Віктор Олександрович, 06.04.1963 р. н., уродженець с. Голованівськ Голо­ванівського району Кіровоградської області, зареєстрований у м. Києві, бул. Лесі Українки, 9, кв. 60», — ідеться у повідомленні.

Наразі пошуки не дали результатів. Деякі депутати висловили припущення, що їхнього екс–колеги вже немає в Україні.

Не зміг нічого пояснити про місце перебування свого підзахисного й адвокат Роман Денисюк, який зазначив, що «валізи йому (Лозинському) не носить».

Цікаво, що Блок Юлії Тимошенко в публічних заявах тепер намагається зробити зняття недоторканності з Віктора Лозинського своєю заслугою. А згадаймо як БЮТівець Олександр Турчинов у телевізійному інтерв'ю одразу після інциденту в Голованівську заявляв, що «насправді Лозинському треба дати орден за мужність».

Чому високопоставлений політик із Блоку Тимошенко вигороджував колегу, обвинуваченого в убивстві, пояснює сайт «Оглядач»: мовляв, Лозинський зі своїми мисливськими угіддями був відомий як остання інстанція у вирішенні судових проблем БЮТ, і саме під Голованівськ привозили на полювання «потрібних» суддів, щоб задобрити. А серед кращих друзів екс–нардепа нібито є голова Вищого адміністративного суду. Так що із судовими вердиктами у справі районного барона треба ще зачекати...

А ТИМ ЧАСОМ...

Поки правоохоронці займаються пошуками, із Голованівського району стартувала кампанія «відбілювання» екс–нардепа. Ініціативна група, яка прибула в Київ, намагається довести, що Віктора Лозинського просто оббрехали, а насправді він — «золота людина». «Знаєте, в нас у районі склалася така ситуація, що ветерани готові йти пішки і перекривати [на підтримку Лозинського] трасу Київ — Одеса», — зазначила редактор місцевої газети «Вісник Голованівщини» Надія Сушкіна.

«Цю газету, я переконана, фінансував Віктор Лозинський. Скільки б проблем не було в регіоні, «Вісник Голованівщини» завжди друкував тільки позитивну інформацію, і жодного слова критики на адресу екс–нардепа», — пояснює активну позицію пані Сушкіної одна з мешканок Голованівська.

“Україна Молода”, Номер 120 за 07.07.2009